Дитяча література - річ дуже серйозна. Судіть самі, література сама по собі з'явилася багато тисяч років тому. А до дитячої літератури люди додумалися тільки в XVIII столітті. Виходить, до дитячих книжок людству потрібно було дорости!

Діти - зовсім не те, що дорослі. Вони по-іншому мислять, по-іншому сприймають світ, цікавляться іншими речами. Це очевидно, і сперечатися з цим ніхто не стане. Однак до цієї, здавалося б, зрозумілої ідеї людство додумалося далеко не відразу. Історики та антропологи вважають, що саме поняття дитинства як особливого періоду життя з'явилося лише у XVIII столітті. До цього дітей сприймали як заготовки під дорослих, з яких належало зробити повноцінних людей. Відповідно, не існувало особливих дитячих речей (хіба що для найменших), дитячої літератури і навіть дитячого одягу - якщо вже з них усе одно треба робити дорослих, нехай одразу до дорослих речей і звикають. 

Вчені стверджують, що тільки до XVII-XVIII століть світ став трохи спокійнішим і зручнішим місцем для життя. У людей з'явилося більше ресурсів, голод і хвороби стали трохи менш страшними загрозами, відповідно, дітям уже не доводилося з колиски випасати худобу, орати землю або брати участь у боях, як у Середні віки. Тепер вони могли грати, вчитися і пізнавати світ, як дітям і належить. І тут-то і виявилося, що їм потрібні особливі речі, особливий підхід і особлива література - нескладна, весела, але водночас корисна і така, що навчає премудростей життя.

На фото: каблучка "Марблс у траві"

Найперша в історії книга, написана спеціально для дітей, називається "Маленька мила кишенькова книжка". Вона з'явилася на світ у Британії 1744 року, а її автора, Джона Ньюбері, офіційно вважають "батьком дитячої літератури". І це при тому, що Ньюбері взагалі не був письменником. Він був книговидавцем, а водночас дуже розумною і заповзятливою людиною. До того ж Ньюберрі підтримував ідеї Просвітництва про те, що навчання через гру набагато краще, ніж через примуси і покарання. Тому 1744 року він фактично винайшов... буквар. "Маленька мила кишенькова книжка" являла собою збірку коротких кумедних віршів на кожну літеру англійського алфавіту. Книжка миттєво стала дуже популярною: діти любили її за яскраву обкладинку, безліч картинок і вірші, що легко запам'ятовуються, батьки - за те, що за її допомогою діти самі із задоволенням вивчали алфавіт. А 1762 року буквар Ньюбері перевидали в Америці. Він моментально витіснив колишні пуританські букварі для дітей із моторошнуватими релігійними віршиками на кшталт "In Adam's Fall /we sinned all" (Через гріх Адама / грішні ми всі; цим оптимістичним віршем на букву "А" починався "Буквар Нової Англії"). Ймовірно, успіх Ньюбері пояснювався не тільки його підприємницькими талантами, а й тим, що він сам був батьком шістьох дітей (причому троє були прийомними).

Ілюстрація з "Книжки..." Ньюбері

На становлення дитячої літератури, зрозуміло, сильно вплинули казки. У XIX столітті з'являються дитячі адаптації казок Шарля Перро і братів Грімм (і ті, й інші в оригіналі зовсім не дитячі). У 1840-х рр. виходять кілька томів "Норвезьких народних казок", зібраних фольклористами Петером Асбйорнсеном і Йоргеном Мо. До казок звертається і Гофман, створюючи свою історію про Лускунчика і Щурячого короля, але він уже не просто переказує народні казки, а творить на їхній основі власний чудернацький і гротескний світ - і, до речі, стає одним із перших авторів, які використовують у дитячій літературі елементи фантастики. Однак здебільшого дитячі книжки все ще залишаються реалістичними та моралізаторськими, і не стільки розважають, скільки повчають. 

Ілюстрація до казки "Кіт у чоботях", рукописне видання казок Шарля Перро

Вершина і квінтесенція дитячої моралізаторської літератури - невеличка німецька книжка під назвою Der Struwwelpeter, у приблизному перекладі "Петер-Растрепа". Мабуть, це найневдаліша і найстрашніша дитяча книжка всіх часів і народів, у якій жахливий текст доповнено такими ж ілюстраціями. Це диво поганої літератури з'явилося на світ 1845 року. Його автор, Генріх Гоффманн, був... психіатром, якого дуже турбувала відсутність у Німеччині хороших дитячих книжок. Якось раз на Різдво він хотів подарувати своєму синові книжку з картинками, але не знайшов нічого підходящого і вирішив намалювати книжку сам. Хоффманна дещо виправдовує те, що видавати своє творіння він спочатку не збирався. Der Struwwelpeter складається з десяти історій; у кожній фігурують діти, які поводяться неправильно, за що отримують моторошні і хитромудрі покарання. Наприклад, до хлопчика, який гризе нігті, приходить кравець із гігантськими ножицями та відрізає пальці; хлопчик, який не бажає їсти суп, чахне і помирає, а люблячі батьки ставлять на його могилу супницю, і так далі. Заголовний герой Петер-Растрепа виявляється одним із найщасливіших: він не бажає стригтися і митися, через що діти просто відмовляються з ним дружити. Книжка Гоффманна стала джерелом натхнення для однієї з пісень гурту Rammstein, що вже багато про що говорить.

Той самий Петер-Растрепа з видання 1917 року. Так, ця книжка ще й багаторазово перевидавалася!

Епоха жаху в дитячій літературі раптово закінчилася 1865 року, коли в Британії вийшло перше видання "Аліси в Країні чудес" Льюїса Керролла. Книжка моментально стала популярною серед дітей і викликала хвилю обурення серед дорослих. Що це взагалі таке? Гусениця курить кальян! У крокет грають морськими їжаками! Це ж повна нісенітниця! Чого така книжка взагалі може навчити? Однак річ була якраз у тому, що історія про Алісу й не прагнула когось чогось навчити. Це була в чистому вигляді фантастика та гра, за це її й любили діти. А ще в книжці було чимало відсилань до математики, логіки і навіть британської політики, тож згодом її оцінили і дорослі. Але як би там не було, "Аліса..." стала першою в історії дитячою фантастичною книгою і проклала шлях для всієї подальшої дитячої літератури…

На фото: підвіс "Wonder animals"

Дитячі книжки і розважають, і відволікають, і грають, і радять як справлятися з життям навколо. А ще вчать тому, що книга - загалом непоганий спосіб проводити час. Тож дитяча література - справа дуже серйозна й доросла!

Женя Орінго