Різдвяний вінок, прикрашений стрічками, свічками та різноманітними яскравими речами, давно став таким же звичним атрибутом Різдва, як ялинка, сніг і святковий стіл. І хай в нашій країні вони менш розповсюджені, традиція різдвяних вінків виглядає давньою і шанованою, майже як саме Різдво. Дивно, але насправді вона народилася всього 200 років тому – зовсім недавно, можна сказати.

Різдвяний вінок може бути просто святковою прикрасою. Але насамперед він був створений як символ Адвенту і покликаний допомагати відраховувати час до настання свята. Ви, напевно, бачили вінки, прикрашені п'ятьма свічками, які по черзі запалюють на кожну неділю перед Різдвом і на саме Різдво (а можливо, й самі дотримуєтеся цієї традиції).

За легендою, такий вінок придумав 1839 року Йоганн Генріх Віхерн, лютеранський пастор, педагог і сам по собі досить цікава особистість. У свою не найгуманнішу епоху він заснував школу-притулок для дітей із незаможних сімей та сиріт. Незвичайність школи полягала в тому, що про дітей там справді дбали і давали їм освіту: підлітки за своїм вибором могли освоювати корисні ремесла, щоб у майбутньому отримати роботу і більше не жити в бідності. Але Віхерн все-таки був теологом, тому вважав, що дітей потрібно навчати ще й закону Божому. Кажуть, що для того, щоб пояснити дітям ідею Адвента, Віхерн взяв колесо від воза, встановив по колу двадцять червоних свічок, які означали звичайні дні, і чотири білих, які означали неділі. Є підозра, що він спорудив цю конструкцію не тільки як наочний посібник, а ще й для того, щоб діти перестали дошкуляти йому запитаннями, коли ж, нарешті, Різдво – адже настання Різдва обціяло смаколики, подарунки й інші приємні речі, яких на їхню долю діставалося не дуже багато...

Ця сентиментальна історія – чиста правда, за винятком одного моменту. Віхерн не придумав різдвяний вінок «з нуля», а створив «варіацію на тему», яка і стала прообразом сучасних вінків. Різдвяні вінки були відомі набагато раніше, приблизно з XVI століття, і з'явилися вони вперше серед німецьких лютеран; є версія, що мало не сам Мартін Лютер їх і вигадав. Тривалий час їх робили переважно в Німеччині та скандинавських країнах. Лише у 20-х рр. XX століття традицію різдвяних вінків перейняли німецькі католики, а десятиріччям пізніше вінки почали поширюватися по всьому світу.

До речі, цікаво, що концепція вінка сподобалася ще й європейським неоязичникам. Наприклад, віккани на честь зимового сонцестояння роблять вінки з різних вічнозелених рослин: ялини, падуба, гостролиста, що символізує відродження природи після довгої та суворої зими.

Зараз різдвяні вінки виготовля.ть практично з чого завгодно: від автентичних ялинових гілок до мішури та блискіток. Зустрічаються вінки і з більш екзотичних матеріалів: шишок, горобинових гілок, кімнатного плюща... І навіть віночки, сплетені гачком.  А в одному американському інтернет-магазині, що продає різдвяний декор, можна купити навіть таке оригінальне поєднання вінка й адвент-календаря (замість свічок там лампочки, тож вінок пожежобезпечний).

Світ різдвяного вінка дуже гарно розганяє темряву – навіть коли вона здається нездоланною. Одна за одною на ньому вже спалахнули чотири свічки, обіцяючи: скоро настане Різдво і подарує нам нову надію.

Ольга Орінго