Надсвітлові кораблі, інопланетні цивілізації, галактичні імперії... Усе це жахливо привабливо, проте поки що нереалістично. Ми ще не можемо говорити про колонізацію інших планет. Однак вже твердо знаємо, з чого слід почати!
Якщо людство зважиться на створення галактичної імперії, то почне воно її будувати з Марса. Марс - холодна, сувора і непривітна планета, повна протилежність Землі, але, як не дивно, вона ж - перший кандидат на освоєння і заселення! І, ні, це не фантастика. Це цілком серйозні наукові плани.
Марс викликав у вчених жвавий інтерес мало не з моменту винаходу першого телескопа. Що довше вони вивчали грізну червону планету, то більше знаходили в неї подібностей із Землею. Наприклад, у Марса виявилися атмосфера, тверде ядро (для планет це рідкість), зміна пір року; на поверхні планети періодично трапляються марсотруси, а на полюсах лежать справжнісінькі крижані шапки! Серед киплячих, отруйних і позбавлених атмосфери планет Марс виглядає справжнім унікумом. Не дивно, що чим довше його вивчали, тим більше інтересу він викликав. Якщо Марс так схожий на Землю - можливо, в минулому він і був подібний до Землі? А можливо, навіть міг би стати другою Землею?
Друге питання - не просто фантазія. Є кілька причин якщо не заселити Марс і відбудувати там мегаполіси, то хоча б заснувати там постійну станцію. По-перше, так набагато зручніше буде Марс вивчати. Польоти туди-сюди - справа не тільки дорога і довга, але ще й дуже шкідлива для здоров'я космонавтів. Навіть недружні умови Червоної планети все-таки кращі за постійні перельоти. По-друге, на Марсі та його супутниках можна розгорнути видобуток корисних копалин і дати Землі нарешті відпочити. По-третє, на Марс теоретично можна переселитися із Землі - якщо людство все-таки доб'ється свого і забруднить її до непридатного для життя стану.
Найвідоміші на сьогоднішній день проєкти колонізації Марса - це нідерландський проєкт Mars One і американський Hundred-Year Starship. Перший - по суті своїй, ідеалістична авантюра однієї людини, інженера і підприємця з Нідерландів на ім'я Бас Лансдорп. Він з юності мріяв про польоти на Марс і в дорослому віці зважився на реалізацію своєї мрії. Метою Mars One було зібрати кошти і об'єднати зусилля безлічі вузькопрофільних фахівців для організації польоту на Марс, заснування там станції і... трансляції цього всього по телебаченню. Лансдорп продумав детальну схему дій, домовився з компаніями, що виготовляють запчастини для космічних кораблів, відібрав астронавтів... і 2019 року, через 8 років після старту, збанкрутував. Річ у тім, що у своєму прагненні підкорити Марс Лансдорп був, як би мовити, неуважний до багатьох технічних деталей, простіше кажучи, його проєкт був гарний тільки на папері. На практиці він виявився абсолютно неробочим, його розкритикували всі кому не лінь, спонсори відмовилися фінансувати завідомо провальний проект, і Mars One закрився. Можливо, навіть на краще.
Ідея колонізації Марса надихає письменників, художників - і творців комп'ютерних ігор: на ілюстрації скріншот із гри Surviving Mars.
Програма Hundred-Year Starship - вже куди більш серйозна справа: нею займається НАСА! Назва програми перекладається як "столітній космічний корабель", і програма своєму імені відповідає. Вона являє собою підготовку пілотованого польоту в космос із перспективою висадки на Марсі та заснування колонії. У рамках програми вчені вивчають вплив умов корабля на людський організм, розробляють технології, що полегшують життя в невагомості, планують влаштування майбутніх інопланетних колоній... Єдиний нюанс - програма буквально розрахована на сто років роботи. Тобто, раніше 22 століття Марса ми не побачимо…
Утім, і це, можливо, на краще. У ідеї колонізації Марса чимало критиків: багато хто, зокрема вчені-астрономи, стверджують, що це не вирішить жодних проблем людства. Марс - планета маленька, холодна, вся наскрізь просякнута радіацією, при цьому невідомо, чи є в її корі хоч якісь копалини. Вигоди від промислового використання Марса значно менші, ніж витрати на його "окультурення" хоча б до мінімально прийнятного для людей стану. Якщо говорити про нові території - так куди простіше заселити Сахару або Антарктиду, і летіти нікуди не потрібно. Не кажучи вже про те, що навіть полетівши на Марс людство навряд чи порозумнішає і перестане руйнувати навколишнє середовище…
А є, до речі, серед критиків і такі, хто бачить небезпеку в забрудненні Марса земними органічними речовинами. Вони стверджують, що на Марсі, нехай і з невеликою ймовірністю, може бути власне життя, як мінімум у вигляді бактерій. І контакт із землянами може стати для нього фатальним.
На фото: підвіс "Вершини перемоги".
До речі, саме на Марсі знаходиться найбільш вражаюча вершина Сонячної системи - гора Олімп висотою 21,9 км.
А що ви думаєте про освоєння Марса? Це бажання зазирнути за нові горизонти - чи спроба втекти від власних земних проблем? Або зовсім звичайний ідеалізм? І чи хотіли б ви самі побувати на Марсі?
Женя Орінго
