Читати твори Сковороди - заняття захопливе, але непросте. І не тільки через безліч незвичайних ідей і думок, а й через дуже своєрідну мову. Чимало філологів намагалося розгадати загадку незвичної манери письма Сковороди: як так сталося, що сучасним читачам його потрібно перекладати? І невже мову своїх творів Сковорода придумав сам?

Мова, якою знаменитий філософ писав свої трактати, історії та вірші, заснована на староукраїнській. Але в неї вплітаються і добре себе почувають численні паралелі, цитати й запозичення: з церковнослов'янської, розмовної української, грецької, латини, російської. Не забуваємо, що Сковорода жив в епоху, коли російська імперія остаточно знищила залишки незалежності України й активно насаджувала свою мову.

Утім, найцікавіше, що деякі «російські» слова, які зустрічаються в текстах Сковороди, насправді взагалі не російські! Наприклад, слово «если/естли»: воно виглядає як типовий русизм, однак насправді це запозичення з польської мови. Приблизно чотири століття тому воно з'явилося на теренах України (і за часів Сковороди звучало цілком нормально), а вже потім потрапило в російську мову, де й лишилося дотепер. Тобто, за часів Сковороди воно ще було українським, і лише пізніше закріпилося в російської!

На фото: каблучка "Нерівна рівність"

Однак і без того Сковорода вельми вільно, але водночас майстерно поводився з мовою, прикрашаючи її всілякими цитатами, запозиченнями та мовними іграми. А за основу він брав... навіть не мову як таку, і навіть не діалект. Це абсолютно особливий феномен, так звана слов'яноруська мова.

Слов'яноруська мова - це, по суті, суржик з української та церковнослов'янської мови. Ніхто нею не розмовляв, це була мова виключно для літератури та офіційних документів. Навряд чи б вона взагалі з'явилася, якби російські імператори не забороняли в Україні літературу і книгодрукування українською мовою. Ось і довелося винаходити для літературних цілей якусь говірку, абсолютно точно не російську, але й не зовсім українську, тож причепитися нема до чого... щось середнє і ні на що в точності не схоже. Слов'яноруську мову тривалий час використовували як мову документів, адміністрації, юриспруденції та літератури; хоча нею ніхто й не розмовляв, усі її розуміли, принаймні грамотні люди.

На фото: каблучки "Нерівна рівність" та "Сад пісень"

Саме його і взяв за основу Сковорода, прикрасивши на свій манер запозиченнями та доповненнями. Зокрема і з розмовної української мови, що в ті часи було вельми сміливим рішенням! У результаті вийшла своєрідна, ні на що не схожа авторська мова, з якою Сковорода експериментував, як йому заманеться. Щоправда, для нащадків через пару сотень років довелося робити переклад.

Втім, перекладач знайшовся гідний: одним із перших перекладення творів філософа сучасною українською мовою зробив Гнат Хоткевич. Його переклади віршів Сковороди досі вважаються класичними. Але варто сказати, що пізніше твори Сковороди перекладали на сучасну версію української ще 7 разів, зокрема «Сад пісень» перекладав Василь Яременко.

Так виглядає один із віршів Сковороди в перекладі Хоткевича:

Гей ти, пташко жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади лиш на лужку,
На зеленім моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазури сталить!
Стоїть явір над горою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потічок близько,
Видко воду аж до дна.
Нащо ж думати-гадати,
Що в селі родила мати?
То у тих хай мозок рветься,
Хто високо вгору пнеться.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так мені мине все лихо —
Щасний буду чоловік.

А це оригінал (для нас він уже має доволі незвичний вигляд):

Ой ти, птичко жолтобоко,
Не клади гнізда високо,
Клади на зеленой травкі,
На молоденькой муравкі.
От ястреб над головою
Висит, хочет ухватить,
Вашею живет он кров'ю,
От, от, кохті он острит.
Стоїт явор над горою,
Все киваєт головою;
Буйні вітри повівают,
Руки явору ламают.
А вербочки шумят низько,
Волокут мене до сна,
Тут течет поточек близько,
Видно воду аж до дна.
На что же мні замишляти,
Что в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Кто високо вгору дметься.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так минет мене все лихо —
Щастлив буду чоловік.

А що щодо перекладів іншими мовами? В них нестачі немає! Твори Сковороди перекладали на англійську, німецьку, чеську, чеську, італійську, португальську, грузинську та вірменську мови. Є навіть переклади російською, хоча в росії читання праць Сковороди, як ми бачимо, навряд чи пішло комусь на користь. Проте зрозуміло, що Сковорода, його думки та ідеї затребувані у світі, і знаходяться люди, яким важливо передати його рими, натяки і оздобу тексту іншими мовами. Що саме по собі багато про що говорить, як ви вважаєте?

Женя Орінго