«Мова завжди є вірною супутницею імперії, тож разом вони зароджуються, зростають і сягають розквіту. А згодом разом і занепадають».

Антоніо де Небріха

Так – гостро актуально – розпочинається непроста історія про магію навчання і просто магію, спробу порозумітися в рамках різних культур і на різних мовах й складність вибору між життям мрії й боротьбою за волю. «Вавилон. Прихована історія» Ребекки Кван нещодавно вийшла друком на українській мові й одразу ж потрапила в топ: перший наклад розкупили повністю, роман отримав купу схвальних відгуків, завірусився в тіктоці й з’явився майже в усіх книжкових блогерів.

Що ж в ньому такого особливого? Почнемо з того, що жанр «Вавилону» дуже важко визначити: тут є потроху від історичного роману та альтернативної історії, філософського роману й гостросюжетного фентазі; сама авторка казала про те, що при написанні вона вдалася до «формальних, стилістичних та тематичних експериментів». Мабуть, найвдаліша характеристика для «Вавилону» це «великий роман»: книга, яка не запропонує читачеві легкого розв’язання проблем й готових думок. До розуміння «Вавилону» доведеться підійматися вузенькими сходами – на самий верх башти.

Сюжет «Вавилону» розпочинається у в 1828 році. Китайський сирота Робін Свіфт отримає унікальний шанс: з трущоб, де хлопець конає поруч з вже мертвою матір’ю, його рятує та всиновлює оксфордський професор. В новому домі Робін опановує латину, давньогрецьку, англійську й китайську мови, готуючись до вступу в Оксфорд. Омріяні двері до втамування жаги знань, студентських товариств і врешті-решт гарної кар’єри широко відкриваються перед Робіном; ба більше, виявляється, що йому доступний особливий різновид магії – сріблярство. Але чи вийде чужоземцю, вихідцю з колонії, стати своїм у суспільстві, яке от-от розв’яже нову війну з його батьківщиною? І проти чого бореться таємна організація «Гермес», до якої Робіну пропонують долучитися?

Окремо цікава лінія сріблярства – чесно кажучи, я взялася читати «Вавилон» ще до з’явлення українського перекладу, в оригіналі, саме завдяки цікавості: що ж це там за срібна магія? Виявилося – це поєднання ювелірної й лінгвістичної сил; при перекладі з однієї мови на іншу частина значення неминуче втрачається. Ці розбіжності створюють силу, яку можна вловлювати в чуткий до незвичного метал й направляти на певні магічні дії: лікування хвороб, будування складних конструкцій та підтримку їхньої цілісності (невеличкий спойлер – в книзі буде глава з одного речення: «Вестмінстерський міст впав»). А ще, звісно ж, магічну силу можна спрямовувати на війну й захоплення нових територій – і саме тому Оксфордський університет так цінується.

На фото: підвіс "Магія погляду"

Потроху, непомітно з декорацій затишної класичної освіти, з світу, в якому немає проблем страшніших за нескладений іспит, ми разом з Робіном виходимо у світ, в якому успішне й розмірене життя одних сплачується пригніченням інших. Звісно ж, головні герої постануть проти такого порядку. Звісно ж, жоден протест не буває безкровним – і університетському вченому не місце на барикадах.

"«Вавилон» — це любовний лист і лист про розставання з Оксфордом. У ньому порушуються питання, які турбують мене звідтоді, як я вступила до аспірантури. Ця книга переважно про занепад академічних кіл і жертви, яких можуть вимагати справжні зміни. Окрім цього, вона про всі незграбні, химерні, захопливі аспекти лінгвістики, перекладу та колоніалізму, які я вивчала протягом останніх кількох років" – пише Ребекка Кван. Що ж, від любовних листів часто плачуть – чекає біль і на читачів «Вавилону». І все-таки, на мій смак, повз цей роман не можна пройти. Особливо якщо ви цінуєте саморозвиток і полюбляєте довго розмірковувати над прочитаним. 

Ольга Орінго