Ця історія почалася кілька років тому, коли з книжки, придбаної у харківському букіністичному магазині, мені у руки випала дивна листівка…

На листівці були зображені чоловіки у військовій формі, що зібралися в лісі біля гарно прикрашеної ялинки. На верхівці ялинки замість різдвяної зірки файно сяяв наш тризуб, суворі обличчя, підсвічені вогнем багаття, навіювали думки чи то про козаків, чи то про опришків, а рік на зворотному боці листівки викликав чимало запитань. 1950-й – не ті часи, коли в радянській Україні могли б вільно друкуватися такі зображення…То що ж це таке?

Допитлива я показала листівку подрузі-історику.

– А-а-а, - кивнула вона, - так то ж листіка УПА. Гарна річ, бережи її!

Зрозуміліше не стало, але стало ясно, у якому напрямку читати. Трохи інтернет-серфінгу, чудова стаття від пана Руслана Забілого, кандидата історичних наук та директору музею жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", і ось таємниця української різдвяної листівки відкрита!

Отож, у часи Другої світової війни та пізніше, приблизно до 60-х років, в Україні діяла Українська повстанська армія (УПА), яка прагнула створення самостійної єдиної української держави. Рух цей був партизанський, воював одразу на декілька фронтів й доводилося йому дуже несолодко, особливо зимою. Усі ми зараз хвилюємося за наших хлопців, які воюють в багнюці, на холодній землі – а тепер уявіть все те саме, але ще й без сучасних досягнень цивілізації…

Втім ні війна, ні складнощі, ні мороз не здатні зупинити Різдва. Святкували його й в загонах УПА – святкували й прагнули розділити радість народження Христа з рідними й друзями. Так і почали створюватися різдвяні листівки.

Але як же це було можливо?

Найчастіше листівки друкувалися в підпільних друкарнях. Так-так, ми з вами – нація винахідлива та хазяйновита, тож не дивно, що в УПА малися й власні друкарні, заховані від ворожого погляду під землею (ну як тут не згадати анекдот про «Чого нема, того нема»…). Такі підпільно надруковані листівки мали один-два кольори та прикрашалися нескладним малюнком – головне, врешті решт, не краса, а привітання зі святом.

Коли ж змоги дістатися до друкарні не було, на поміч приходили художні таланти повстанців – листівки малювали власноруч, а потім розфарбовували. Такий метод потребував часу й натхнення, а також фарб – не сама очікувана річ в схованці повстанців, але художня цінність таких листівок безсумнівна.

Підпільний художник Михайло Черешньовський

І, нарешті, іноді на допомогу Духу Різдва приходили друзі з-за кордону – усе як в наші часи! Друкарні Німеччини та США виготовляли різдвяні листівки й марки. Ці листівки здебільшого розповсюджували серед української діаспори, нагадуючи про повстанський рух, популяризуючи його та збираючи кошти на підтримку збройної боротьби. Але частина з них з закордонними кур’єрами ОУН все-таки діставалася до повстанців й їх родин.

Клаптик картону – не дуже надійна річ перед обличчям часу. Здавалося б, вир історії повинен був проковтнути наївні привітання зі святом, не лишивши й згадки. Та вийшло інакше: різдвяні листівки УПА сьогодні – це своєрідна прикмета часу, яка зберігає спогади про повстанців, їхній уклад життя, побут, сподівання та мрії. Чимало таких листівок осіла в музеях, допомагаючи дізнаватися щось нове про нашу історію; є і раритети, які зберігаються в родинних архівах (можливо, й у вашому?). Нетлінним світлом сяє з них Віфлеємська зоря та символи нашої державності - і перед цим золотом та блакиттю відступає і час, і темрява.

Ольга Орінго