Мрії - це, безперечно, важливо. Мрія допомагає людині пам'ятати, що за межами звичного життя є щось іще. Щось більше, яскравіше, цікавіше... Навіть якщо мрія не збувається в точності, вона все одно залишає свій слід.
Іноді мрії можуть виглядати дивними. Іноді вони можуть здаватися абсолютно нездійсненними. Іноді вони можуть навіть такими і бути. Як би там не було - вони цінні, важливі і, якщо можна так сказати, корисні на практиці. Вони надихають на дії, вони мотивують змінювати себе і світ - навіть якщо приводять не зовсім туди, куди очікувалося...
Іноді буває й так, що мрія нездійсненна від самого початку, однак це не заважає їй мати цілком реальні наслідки та втілення. Ось, наприклад, Говард Філіпс Лавкрафт, один зі стовпів сучасної фантастики, визнаний класик готичної літератури, дослідник темного несвідомого і прихованих страхів... Загалом, постать більш ніж відома і впливова. Мріяв він таким стати? Ні. Ба більше, практично все життя він провів, друкуючись у бульварних журналах і користуючись славою... скажімо так, літературного ексцентрика. Проте, його творчість справила неймовірно сильний вплив на фантастичний жанр (а вже про міфи Ктулху тільки ледачий не знає).
Сам Лавкрафт при цьому мріяв жити на сотню років раніше і писати готичні оповідання... У сучасному йому суспільстві, серед сучасної літератури він почувався незатишно. Лавкрафт навіть не особливо приховував, що у своєму знаменитому оповіданні "Ізгой" відбив власні відчуття: дивний, архаїчний герой у яскравому, строкатому і нескінченно чужому світі... Ясна річ, що за відсутності машини часу мрія Лавкрафта збутися не могла. Однак його прагнення до омріяного "готичного" минулого все життя надихало його на творчість - і в підсумку піднесло на літературний Олімп. Тож чи так марні нездійсненні мрії?
Мрія іншого нашого героя, Волта Діснея, була більш матеріальною, проте не менш нездійсненною. Юному Волту Діснею не пощастило з сім'єю: батько його був людиною грубою і суворою, до сина ставився відповідно, а його захоплення малюванням вважав несерйозним. Ба більше, він навіть забороняв синові малювати і відбирав у нього олівці! Одним словом, ні про яку сімейну теплоту і прийняття мови й бути не могло. Можливо, тому з ранніх років Дісней мріяв про великий дім, у якому можна було б збирати багато-багато дітей і влаштовувати їм свята... Утім, довгі роки ця мрія була чимось із розряду "прекрасного і нездійсненного". Дісней спочатку воював на фронті Першої світової, потім намагався влаштувати кар'єру (з перемінним успіхом), потім цілком занурився в малювання... Одним словом, не до мрії було.
Серйозно замислюватися про її втілення Дісней почав лише на початку 1950-х рр. Йому тоді було вже чимало років, за спиною була маса виконаної роботи, успішна кар'єра мультиплікатора - і, нарешті, багато грошей! Ці гроші Дісней і вирішив витратити на казковий тематичний парк. Він почав роботу - але не тільки над парком для дітей, а й над дивовижним проєктом для дорослих, який називався "Експериментальне прототипне співтовариство завтрашнього дня". "Спільнота", за задумом Діснея, мала об'єднувати, надихати і підтримувати винахідників по всій Америці - тих самих дітей із чарівного парку, тільки трохи старших...
Дивна мрія Діснея збулася - і, можна сказати, з відсотками! "Діснейленд" мав величезний успіх і став саме тим, чим і задумувався. А ось до відкриття "Спільноти" його творець, на жаль, не дожив... І все ж його наївна дитяча мрія знайшла своє втілення!
А ось наша третя героїня, Агата Крісті, взагалі ніколи не мріяла стати літератором. Ніяким. Ні рядовим, ні знаменитим. У неї була мрія, зрозуміло, і не менш нездійсненна. Щоправда, не тому, що вона була наївною або неможливою. Агата Крісті мріяла стати знаменитою піаністкою! У неї навіть були музичні здібності. Однак вона страшенно боялася людей і сцени, тому шлях у велику музику для неї виявився закритим... Хіба багато користі від такої мрії, якої ти сам же й боїшся? Насправді, толк є.
Мрія блищати на музичній сцені, хоч і виявилася неможливою, надихнула Агату на пошук інших способів проявити себе. Незважаючи на те, що Агата була другою дочкою в сім'ї (причому, на думку батьків, не найвдалішою), вона була вельми честолюбна. І в один прекрасний момент честолюбство змусило її посперечатися зі своєю старшою сестрою. Сестра вже мала певну літературну славу і стверджувала, що Агаті такого ніколи не досягти. Агата вирішила довести інше - і написала свій перший роман, "Загадкова подія в Стайлзі". Так-так, не оповідання, а цілий роман! І, як ви розумієте, роман мав успіх, причому не тільки у сучасників, а й у нащадків. Так, початкова мрія Агати не збулася. Однак вона стала своєрідним фундаментом для її творчості - і зведена на ньому будівля вражає досі.
А що ви думаєте про дивні та нездійсненні мрії? Чи можуть взагалі бути "невідповідні" мрії?
Жені Орінго
