Як відрізнити українського військогового від російського? У наших — піксельна форма, а на рукаві жовтий скотч. Саме “Жовта стрічка” дала назву рухові громадянського спротиву окупації. Бо окупантам не місце на нашій землі. “Скажи їм про це всюди”, — наголошує “Жовта стрічка”.
Поняття “партизан” асоціюється у нас більше з часами Великої Вітчизняної. Партизан переховується в лісі, має своє командування, по можливості сихнронізується з військовими та виконує комбатантські задачі. Громадянський рух — більш розпорошена сила, але саме завдяки тому, що у неї немає явного лідера чи ставки, вона працює потужніше. На сайті руху”Жовта стрічка” зазначено:“ Це наша можливість боротися без зброї. В наших руках не менш ефективна зброя – громадянський протест. Наші активісти популяризують символ жовтої стрічки, працюють над бойкотом псевдореферендумів, агітують не отримувати паспорт країни-терориста, а також проводять інші напрямки роботи”.
Саме опір громадян на захоплених територіях, на думку активістів, це сигнал на всі боки: для українців поза окупацією — що тут не здалися, для укранців, що чекають на визволення — що надія є, для всього світу — що росіяни не подавили нас і ми боремося. Минулого року 27 березня 400 херсонців вийшли на мітинг проти окупантів під українськими прапорами. А 9 травня активісти руху дали потужну відповідь оркам на їхні заплановані акції побєдобєсія: в Енергодарі, Херсоні, Бердянську, Новій Каховці знову замайоріло жовто-синє на знак того, що міста не взяті, бо не підкорені. У тому ж травні пройшла перша українська акція протесту в окупованому Криму за останні 8 років.
Що робить рух опору, крім мітингів? Наприклад, провадить світлове шоу в Мелітополі, коли на будівлю окупаційної адміністрації були виведені літери ЗСУ. Або замальовує Z-ки на стінах, перетворюючи їх на синьо-жовті годинники, що відраховують останні місяці окупації. Малюють графіті та листівки з залякувальними текстами для окупантів. І якщо ви думаєте, що цього мало, уявіть, що насправді відчувають росіяни, яких не те що не зустріли з квітами, а ще й не коряться навіть після влаштованих бомбардувань, підпільних катівень, публічних страт. Я точно знаю, що коли окупант чи гауляйтер йде на свою “адміністративну роботу” і зустрічає на дереві блакитний плакат “Ми все бачимо”, він боїться. Боїться вільних, тих, що не зрадили своїй свободі. До речі, це не просто слоган, але навряд чи росіяни знають про чат-бот “Очі” для фіксування їхніх воєнних злочинів на захоплених територіях.
А цього року “Жовта стрічка” стала важливим учасником громадської діяльності в Європі. Європейський економічний і соціальний комітет у лютому прийняв пропозиції “Жовтої стрічки” при розробці щорічної резолюції про допомогу Україні. А у литовському сеймі активісти провели дискусію з промовистою назвою “Уроки Литві від України”. Депутати Європарламенту брали участь у акціях солідарності та навіть отримали від тих, кто чинить спротив у Криму, квитки до Сімферополя. 14 квитків стануть дійсними, щойно “Укрзалізниця” знову запустить потяги на півострів. До речі, один з вагонів “Потяга до перемоги” призначений саме “Жовтій стрічці”.
Учасники руху розповідають: “Серед нас є люди різних професій: від айтішників та SMM-фахівців до менеджерів банків, касирів та автомеханіків. Комунікацією ЖС у соцмережах займаються не лише херсонці, а й люди з інших регіонів, навіть із Криму та Мелітополя. Нас об'єднує любов до України. У нас немає керівної верхівки та внутрішньої ієрархії. Всі ми волонтери. Ключова риса нашого руху ― стихійність. Ми нікому не ставимо ніяких задач. Люди самі проявляють ініціативу і звертаються до нас”.
Мурал від "Культурного десанту" у Херсоні
Особливу підтримку всі мітинги, акції й плакати надають простим українцям, що змушені щодня чути, що “Украина вас бросила, а Россия тут навсегда”. Допомагають не зневіритися, не опустити руки. Пам’ятати, що деокупація близько, а ми завжди чекаємо на своїх. Вірити в своїх — це теж опір. Почитайте “Листи любові” з проєкту комунікаційної агенції Gres Todorchuk у партнерстві з ГО «СВОІ» (Запоріжжя), ГО «Молоді Ініціативні» (Херсонська область), Foundation «UNION» (Херсонська область). https://www.lettersoflove.org.ua/
Їх “Жовта стрічка” також публікує і навіть роздруковує. Ви також можете написати такого листа на сайті, якщо хочете. Його зможе побачити будь-який житель України, і ваші добрі слова підтримки стануть ще однією кулею в двоголову болотну тварюку.
В інтерв'ю The Village координатор руху розповідав про те, як у Херсоні люди підтримували боротьбу: "Я думав, ні в кого вже не залишилося прапорів, а там тисячі людей [винесли прапори у день звільнення міста]. Вони зберегли навіть таблички державного зразка! «О, табличка пенсійного фонду, сховаю під матрацом». Зустрічав незнайомих людей і вони розповідали мені, як вішали плакати: не надсилали нам фото, просто малювали від руки. Або показували мені балончик жовтої фарби, яким малювали графіті: хоча цієї людини немає ні в чаті «Жовтої стрічки», ні в персональних контактах. Для них рух став символом надії та спротиву".
Анастасія Орінго 
