Цього року усі великі свята мають геть інші фарби і відчуваються так, ніби це з нами відбувається уперше. А про День Незалежності годі й казати — тепер мені здається, що раніше більшість з нас просто промовляла слово "незалежність", бачила якесь абстрактне поняття, не наповнене особистим змістом. І ось час і доля викотили свої рахунки за право бути вільними людьми у вільній країні...

Боротьба за незалежність України точилася багато років, іноді українцям вдавалося відсунути ненадовго від себе загребущі лапи, але потім якось поверталося усе на сумні рейки.

У 1991 році нарешті почався новий етап розвитку нашої країни, і виявилося, що це - найскладніше. Архаїчна темна імперія не змогла стерпіти поруч нову життєрадісну країну, тому весь час робила капості. Доки ці капості вкладалися у якісь прийнятні рамки дипломатії, громадянам України можна було лишатися під теплою ковдрою ілюзій про безпеку, жити так, нібито ми вже усе здобули, і мріяти про відкритий та приязний до нас мир. Хмари густішали, у повітрі вже лунав тріск озону, а ми ще нарікали на затяжну пандемію і відсутність відпустки. 

І ось рівно півроку тому ковдру останніх ілюзій безжально зірвали, і ми усі опинилися на відкритому полі з пронизливими вітрами війни. Навіть якщо вдалося з центру поля відповзти в трохи безпечніше місце, з самої арени битв до закінчення війни не відпустять жодну людину, яка вважає себе украінцем чи українкою. І кожен, хто здатний до будь-яких дій, тримає тепер оборону від ворожої навали. 

Вигаданою денацифікацією та тиском ззовні кляті сусіди зробили те, що чомусь неможливо було зробити зсередини — у вогні війни мешканці країни отримали унікальний шанс стати згуртованою нацією, неймовірною спільнотою, де вже не важитимуть національності, віросповідання чи місце проживання. Мені дуже хочеться вірити, що головними рисами нашої нації будуть людяність, воля до перемоги, чесність, працелюбність, повага до оточення, критичне мислення і  розуміння того, що тільки разом ми – сила. Якщо ці риси вже зараз знайти у собі, поділитися з тими, хто поруч, узятися за руки і зробити спільний крок назустріч майбутньому, перемога наступить набагато швидше. 

Будуть, на жаль, ще раунди боротьби і після перемоги: ворог підступний і хитрий, він знову і знову підкидатиме зі свого задушливого мордора приводи для розколу та роз'єднання. Але якщо ми залишимося разом, втримаємося, не розтиснемо руки, не почнемо знову витрачати час і енергію на пошуки вірного минулого, то руїни мордора дотліють після перемоги самі по собі, і не будуть заважати нам будувати своє нове життя. 

Магічну каблучку "Разом ми — сила" створено завдяки творчому конкурсу, де ми разом з вами шукали амулети для поєднання зусиль. І хоча ми планували робити підвіси, тут вагань не було — тільки каблучка, виразне коло на міцній плетеній шинці. Дякую Юлії Дмитровні (jailju) за таку чудову ідею! 

З Днем незалежності, друзі!

  

 Від імені всієї команди Орінго,
Олена Маслова