Спокій, затишок, тиша, добра їжа та дружня розмова... Такі прості речі, які  часто не цінуються належним чином. Проте не вірте тим, хто каже, ніби їм немає місця в героїчній історії! Серед бурхливих подій життя, злетів і падінь, кожному з нас час від часу - особливо зараз - потрібно трохи спокою. 

Герої - теж люди (навіть якщо вони гобіти), тож і їм потрібно періодично відпочивати від подвигів, набиратися сил і згадувати, як виглядає звичайне життя без драконів і назгулів. Саме для цього й існують у світі такі місця, як Останній Домашній Притулок, він же Імладріс, він же - долина Рівенділ (Rivendell).

Рівенділ - місце в епопеї Толкіна не менш важливе і символічне, ніж Шир або Валінор. Це таємнича долина, прихована від сторонніх недобрих очей і захищена від усіх небезпек світу. Вона зачарована магією Вищих Ельфів, каблучкою Елронда, що уповільнує час, і жодне зло не може проникнути в її межі... А чи знали ви, що у Рівенділа був прототип? У 1911 році молодий Толкін подорожував Швейцарією і якось раз після особливо важкого переходу опинився в долині під назвою Лаутербруннен. Це місце абсолютно зачарувало Толкіна. Воно немов би раптово виникло наприкінці довгого, виснажливого шляху по камінню, що весь час осипалося. Цей шлях, до речі, згадується в "Гобіті...", в епізоді переходу через Туманні гори; тож у них теж був реальний прототип. Почуття захищеності і відгородженості від світу, пережите в тій долині, згодом надихнуло Толкіна на образ Рівенділа.

Професор відшукав свою ельфійську долину 1911 року; мимоволі замислюєшся, як часто він згадував її три роки потому, в окопах Першої Світової. Серед диму, вогню і гуркоту залізних чудовиськ, немов створених самим Сауроном, тільки й надії було, що на магію ельфів... Як ви, напевно, знаєте, після війни Толкін здобув стійку неприязнь до пороху, механізмів і техніки взагалі. Надто вже часто він бачив, що техніка робить із людьми. Може, тому і чарівний Рівенділ описаний як прекрасна долина,  заросла буками, дубами та соснами, з садами, водоспадами та вересовими пагорбами. У ньому немає нічого, що могло б нашкодити або поранити, ні фізично, ні морально.

Лаутербруннен

У прекрасній долині Імладріс знайдуть притулок усі шукачі пригод. На кожного мандрівника, чи то великий чарівник, чи то маленький гобіт, чекає теплий прийом, вино, пісні, вчені бесіди або добрячий другий сніданок - чого побажаєте. Більбо казав, що в Рівенділі можна їсти, спати, слухати чи розповідати історії в камінному залі та віддаватися роздумам. Поживши деякий час в чарівній долині, можна було зцілитися – як фізично, так і духовно. Навіть Перстень Саурона з усією своєю злістю був безсилим похитнути спокій цього місця. Недарма ж саме в Рівенділі було створено Братство персня, яке знищило це зло раз і назавжди. Саме чарівна долина дала героям сили для найбільшого подвигу...

В одному з листів Професор описував Рівенділ як «зачароване святилище». Мабуть, не в останню чергу ці чари складалися з відпочинку та спокою, необхідних кожному. Навіть найгероїчнішому герою - адже без відпочинку не буде і подвигу. Особливо це стосується спокою морального і душевного, бо свій внутрішній Рівенділ слід берегти.

Недивно, що зараз усім нам хочеться безпеки – отож і у сесії Екслібрісу, присвяченій «Гобіту», з’являлися побажання то залізти у гобітську затишну нору, то перепочити деякий час у захищеному чарами Рівенділі… Наталя Олександрівна (Natasha Dziuba) супроводжувала свій ескіз таким побажанням:

«Хочу каблучку-талісман, втілення захисту, спокою і ельфійської магії!
Місце, яке стало прихистком для Більбо, яке він полюбив щиро і назавжди... Ельфійське старовинне місто Рівенделл, утаємничене серед гір, у долині під захистом магії чарівного персня Вілья. Місто, яке було серцем усіх легендарних нарад, де виріс Арагорн, де відновили меч Нарсіл, де царює Елронд, де час зупиняється, де втомлені та поранені мандрівники зцілюються».

Лорд Елронд захищав Імладріс саме за допомогою Вілья, одного з трьох ельфійських перснів влади - тож не дивно, що і срібний Рівенділ втілився саме у каблучці. Подивимося, як це вдалося майстрам Орінго?

Як ви бачите, чарівні каблучки не можуть існувати по одній - ось і історія про Домашній Притулок, спокій та гармонію виявилася більшою за одну прикрасу. 

Перша каблучка, досить об'ємна, з купою цікавезних деталей, так і називається - "Рівенділ". Несиметричну, дуже живу каблучку утворюють обриси гір, лісу, палаців і мосту. Міст тут не випадковий - він водночас і з'єднує чарівний Імладріс із зовнішнім світом, і не дозволяє пройти чужинцям (пам'ятаєте, як сумно завершилася спроба назгулів дістатися Рівенділу?). Усі елементи каблучки нібито виростають один з одного; здається, якщо прислухатися, почуєш, як долина дихає, а з-за ялинки визирне Більбо й розкурить люльку.

На внутрішньому боці каблучки, за звичаєм Орінго і бажанням авторки, є напис - Rivendell. Втім, варто зазначити, що ці літери ще можуть зникнути, немов ельфійські таємні знаки при світлі сонця. Напис, безумовно, гарний, але ми поважаємо авторські права і не впевнені, що можемо використовувати назву, вигадану Толкіном, у прикрасі. Тому щодо доречності напису в Орінго все ще є сумніви.

Продовжує тему "Рівенділа" каблучка "Зачароване місце". Ця прикраса - втілення річки Бруїнен, що тече через Рівенділ. Стрімка течія, водоспади, будинки на березі... і, звісно ж, ажурний ельфійський міст, по якому стільки разів ходили й ельфи, й Гендальф, й гобіти! Можливо, місячними ночами саме на мосту Арвен та Арагорн освідчилися в коханні, можливо, на перилах цього мосту сидів й обдумував експедицію до Мордору невгамовний Сем. Якщо попередня каблучка більш велична і спокійна, то ця - більш легка і стрімка.

Як я вже казала, обидві каблучки вражають приголомшливою деталізацією. Можна роздивитися кожну гілку, кожну хвилю, кожен вигин мосту (я навіть сходи помітила!). Самі каблучки можна читати як книжки, фантазуючи про нові пригоди. А ще вони чудово виглядають у комплекті одна з одною - доповнюють і взаємно дорозповідають загальну історію. Можливо, ця історія буде про дружбу чи кохання, і каблучки стануть парними? Для цього вони пасують якнайкраще, особливо якщо ви разом закохані у фентазійні світи...

До речі, ви ж пам'ятаєте, що ельфійських добрих перстнів було три? Думаю, відшукати третього у цю компанію буде нескладно: приміряйте каблучку "Пригода" - і ось вже казка про затишну ельфійську долину отримає захопливе продовження.

Обирайте, який вигляд має ваш внутрішній Рівенділ? Як казав Сем Гемджі, "Тут усього потроху, якщо ви мене розумієте: і Шир, і Золотий Ліс, і Гондор, і королівські палаци, і готелі, і луки, і гори - все змішано". Куди ж ви вирішите вирушити? У таємничий гірський ліс чи на берег стрімкої річки? Погрітися у каміну та послухати пісень чи зазирнути на ельфійську нараду? Шлях до пригод відкрито!

Ольга Орінго