Здавалося б, виноробство в Україні може існувати в більш пристосованих для цього регіонах: Одещина, Миколаївщина, зрештою Закарпаття. Але ж Харків?! Проте коли людина горить своєю справою та закохана у рідне місто, для неї немає нічого неможливого!

Сьогодні я хочу познайомити вас із талановитим виноробом Євгеном, який у 2021 році заснував авторську крафтову винокурню Drunk Master у Харкові. За його більш ніж дванадцятирічний стаж він довгий час робив алкогольні напої для себе та близьких, а тепер його вино продається у винних барах та бере участь у дегустаціях. Перевагою продукту є 100% натуральність та якісність сировини, а також відсутність додавань при виготовленні. Євген погодився відповісти на кілька моїх запитань, щоб краще познайомити вас із чудовим харківським вином.

Альона: Доброго дня! Назвіться, будь ласка, і розкажіть, чим займаєтеся.

Євген: Доброго дня, мене звати Євген, я винороб. Займаюсь виробництвом натуральних крафтових вин.

Альона: З чого почався бренд Drunk Master і якою була ідея?

Євген: Все почалося в 2011 році, коли я вперше зробив вино з дачного винограду. З кожним роком я виготовляв все більше вина, експериментував з сортами винограду, але розумів, що щось я роблю не так, та почав навчатися. В 2018 році я вже зробив свої перші 2000 пляшок технологічного вина. Ідея була така: створити локальну харківську виноробню та робити натуральні якісні вина; я хотів довести, що вино можна зробити не тільки на Одещині чи Херсонщині.

Альона: Якими виноробнями ви надихалися, чи можливо, досвідом якихось з країн, щоб створювати своє вино?

Євген: Я вважаю що в нашій країні багато талановитих виноробів. Наприклад це Бейкуш, Фазерс Вайн, Май Вайн, Зелениця Вайн, Формушиха Вайн — це топові крафтові виробники вина. Їх ще дуже багато, проте на жаль наші люди обирають дешеві іноземні вина низької якості. Але це тому, що у нас низька винна культура.

Альона: Які сорти винограду ви використовуєте і чому? Де знаходяться виноградники?

Євген: Я працюю з класичними сортами Старого Світу: Шардоне, Аліготе, Мускат білий, Трамінер, Ркацителі, Каберне совіньйон, Мерло, Піно нуар. Виноград привожу з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.

Альона: Я знаю, що у вас дуже цікаве та “розумне” обладнання, можливо, ви можете поділитися із нашою аудиторією якимись цікавими подробицями із вашого процесу виготовлення вина?

Євген: Так, обладнання — це одне з головного у виноробстві. В мене є все технологічне обладнання для виробництва якісного продукту. На кожному етапі виробництва дуже важливе саме сучасне обладнання. На першому етапі переробки потрібна дробарка з гребнєвідділеням, на другому етапі потрібен сучасний прес для віджиму винограду, на етапі бродіння дуже важлива температура в приміщенні або в ємностях. І все це в мене є. Дробарка, прес, приміщення для бродіння з контролем температури, бочки із нержавіючої сталі для бродіння на 600 літрів. 

Альона: Від себе можу додати, що вина від бренду Drunk Master демонструють високий рівень, і їх не можна поставити в один рядок разом з гігантами масс-маркету, що женуться за кількістю та низькими цінами, та не зважають на якість. Вина у Євгена виходять цікавими, букетними, їх цікаво пити та “слухати”, як у смаку та ароматі розкриваться все нові й нові нюанси.

Альона: Чи великі в вас партії, чи можна сказати, що вино з одного й того ж сорту кожного разу однакове, чи є різниця?

Євген: Ні, партії невеликі: до 4000 пляшок на рік. Це крафтове вино: його не може бути багато, і кожного року воно різне та унікальне, тому що терруар, де я беру виноград, різний. Наприклад, в тому році я брав виноград в Одеській області, в поза тому році — в Миколаївській області, ще два роки тому це була Херсонська область. Це називається терруар — сукупність ґрунтово-кліматичних факторів, вона має прямий вплив на вино.

Альона: Розкажіть, будь ласка, що змінилося у вашому виробництві з початку повномасштабної війни? З якими труднощами ви зіткнулися, як вдалося налагодити виробництво?

Євген: До початку війни в мене був основний бізнес, з початком війни його не стало; а як кажуть винороби: виноробство — це не про прибуток, а про вкладення. Я просто став робити менший об’єм вина. На жаль, все спирається на матеріальні вкладення. До 2022 року виноробство було моєю улюбленою справою, якій я присвячував весь свій вільний час. До речі, виробництво за цей час (з початку повномасштабної війни) не зупиняло свою діяльність. 

Альона: З якого вина чи може з сету ви рекомендували б починати знайомство з вашими винами?

Євген: Зараз літо, і я вважаю, що це мускат: воно дуже ароматне, квіткове та освіжаюче. Потім червоне Мерло — збалансоване, ягідне та тільне.

Альона: Як людина вже знайома з кількома винами Drunk Master, хочу сказати, що мене минулого літа підкорив червоний бленд Бастардо/Каберне Совіньйон: щільне, танинне вино, ідеальне до шашлику. Всі його стиглі червоні ягоди, вишні/черешні, ожина та слива оживають, варто тільки додати м'яса! 

Альона: Що ще ви виготовляєте, окрім вина?

Євген: Роблю натуральні крафтові сидри, це другий мій улюблений напій після вина, і я приділяю йому все більше часу.

Альона: Міцні напої, наливки та настоянки є у постійному асортименті чи час від часу? Які напої ще плануєте виготовляти?

Євген: Так, я роблю міцні напої, це граппа та кальвадос. В мене сучасне обладнання для дистиляції, як у Франції. Наливки — це сезонний продукт, я роблю їх небагато, тому що домашня якісна ягода дорого коштує — а якісну наливку не можна зробити з малої кількості ягід.

Альона: Мені неодноразово доводилося дегустувати ваш сидр, це один з моїх улюблених! Розкажіть про нього більше, будь ласка.

Євген: Дуже дякую, в цьому році я розширюю лінійку сидрів, їх буде шість видів, але я про це розповім пізніше, тому що тільки все в процесі виробництва. 

Альона: Я знаю, що ваш сидр готується за технологією Франції та Іспанії: яблуко дробиться, віджимається, сік ставиться на освітлення, потім знімається з осаду. Бродить у спеціальній низькотемпературній камері за температури чотирнадцять градусів. Після знову йде освітлення та розлив по пляшках, щоб сидр добродив прямо в них і отримав натуральну карбонізацію. Пам’ятаю, коли я вперше скуштувала класичний сидр від Євгена рік тому, він нагадав мені саме французький, з ароматом прілих зрілих яблук, у міру терпких та солодких. Смак такий шляхетний: натуральний, стриманий, збалансований, тільки без сирної ноти. Також смак був насичений, хоча натуральні сидри такого балансу зазвичай легші.

Альона: Я знаю, що у вас час від часу змінюються етикетки, вони мають свою історію? Наприклад, етикетки сидрів?

Євген: Так, я вважаю, що етикетка — це одне з головного, і є така думка, що вино купують по етикетці. В цьому році ми зробили етикетку для сидру, що присвячена відомій українській художниці Марії Примаченко. Винна етикетка в цьому році була зроблена локальна, харківська, присвячена моєму місту, в якому я прожив все життя.

Альона: Додам трохи про Марію Оксентіївну Примаченко. Вона є лауреаткою  Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, народною художницею України, що працювала у жанрі наївного мистецтва. Джерела її  натхнення — в настінних хатніх розписах, в орнаментальному та пісенному багатстві. ЇЇ творчість була відображенням багатовікової культури українського народу. На жаль, на другий день повномасштабного вторгнення окупанти знищили історико-краєзнавчий музей в Іванкові, де було виставлено тридцять три роботи Примаченко. Тоді місцеві жителі, незважаючи на пожежу та обстріли, врятували частину експозиції. Одну з картин, що вціліли під час пожежі, — «Квіти виросли біля четвертого енергоблоку» — продали на благодійному аукціоні приблизно за 500 тисяч доларів, які направили на допомогу ЗСУ.

Альона: Підкажіть, будь ласка, де можна зараз купити чи може навіть продегустувати ваші вина та інші напої? 

Євген: Можна продегустувати у Винному барі, пер. Армянський 2 чи замовити через інстаграм на моїй сторінці.

Альона: Розумію, що зараз нам усім важко щось планувати, проте можливо, ви поділитеся якимись своїми ідеями, куди ви хотіли б рухатися у розвитку харківського виноробства, або в вас є інші плани?

Євген: Так, авжеж. Зараз, як я сказав перед цим, я планую більше часу приділяти культурі сидру. Я вважаю, це недооцінений напій, який повністю дискредитований виробництвом крупних компаній.

Альона: Красно дякую за відповіді!

Євген: Дякую вам, Альона, за розвиток українського виноробства.

Альона: Саме через такі знайомства, як от з Євгеном, та через бажання дізнатися більше про рівень українського виноробства, я стала більше цікавитися українським вином. І на прикладі Євгена можу сказати, що наші вина показують доволі високий рівень! Що стосується саме вин бренду Drunk Master — на мій погляд вони самобутні і насичені, а сорти в них впізнавані та зберігають свої основні характеристики. Щоб зрозуміти це вино, вам не потрібно достеменно розбиратись у винах чи бути сомельє. Досить лише поважно торкнутися винної культури: правильні келихи, помірне охолодження, насолода ароматом і смаком, та легкі закуски. До речі, із власного досвіду дегустування харківських вин Євгена, ще раз наголошу, що їм потрібен гастрономічний супровід: бо тоді вони розкриваються краще, ви відчуваєте більше нюансів смаку та аромату. А для сидрів такого рівня, як у Євгена, просто необхідне охолодження та винний келих! Смакуймо харківське!

Альона Мінакова спеціально для Орінго