З відомого мультфільму про життя-буття звичайного сільського собаки та його антагоніста вовка, ми знаємо: щоб пісня залунала від серця, іноді достатньо щирого частування на веселому українському  святі. Після смачних наїдків ноги слухаються погано, проте голос рветься з грудей. Про тонкий зв’язок між трапезою та співами здогадувались і в епоху Ренесансу, про що свідчить цікава знахідка істориків — музичні ножі. 

До наших днів дійшло всього 16 екземплярів, які зберігаються в музеях та приватних колекціях розкидані по колекціях у Франції, Англії, Нідерландах і США. А все-таки вони примусили вчених неабияк замислитись: для чого виготовляли ці ножі і хто ними користувався? Чи мали ноти, зображені на лезах, прикладне застосування чи це всього-на-всього декор?

Транскрипція позначень показує, що всі відомі нам ножі походять лише з двох окремих наборів, виготовлених у 16 столітті десь у Франції. Ручки виготовлені зі слонової кістки та чорного дерева, широке лезо вкрито візерунками та нотами. Тут є і покручене листя та плоди, і арабески, і крилаті голови херувимів, трофеї та маски. Надписи на лезах свідчать, що кожен ніж належав власнику голоса певної тональності — «Суперіус», «Контратенор», «Тенор» і «Басус». Окрім нот також накреслені слова благословення з одного боку леза та благодаті з іншого.

Benedictio mensae: Quae sumpturi sumus benedicat trinus et unus . — Освячення столу: Нехай Свята Трійця благословить те, що ми будемо їсти.

Gratiarum actio: Pro tuis deus beneficiis gratias agimus tibi. — Висловлювання благодаті: Ми дякуємо тобі, Боже, за твою щедрість.

Сама музика є типовою для свого періоду і вельми короткою (в Музеї Вікторії і Альберта відтворили записи, їхня тривалість виявилась 30 секунд).

Хоча на лезах ножів присутні сліди, що свідчать про їх застосування за прямим призначенням, все ж дослідники дотримуються версії, що це радше ритуальні об’єкти. Це могли бути якісь збори, на яких спів є обов’язковим та формальним елементом. Суд, засідання мирського релігійного чи благодійного товариства або це може бути щось на кшталт світської, інтелектуальної чи мистецької групи. І ці ножі,  які поєднують земну потребу в їжі, небесне мистецтво музики та вихваляння божественного, дуже добре представляють духовні вірування та цінності епохи Відродження.

Наталія Оірнго