"Дерева не здатні почуватися самотніми. Людям здається, ніби вони твердо знають, коли їхнє земне існування закінчується, а чиєсь інше починається. Дерева ж, з їх переплутаним під землею корінням, що сполучаються з грибами та бактеріями, не мають таких ілюзій. Для нас все у цьому світі взаємопов'язане".

"Острів зниклих дерев" Еліф Шафак

"Здоровенне дерево розкинуло гілки, мов розпростерті руки з численними довгими пальцями, вузлуватий і покручений стовбур зяяв широкими розколинами, що поскрипували в лад із рухами гілок. Листя, що тріпотіло на тлі ясного неба, засліпило Фродо, й він упав, де стояв, у траву".

"Володар Перстенів" Дж. Р. Р. Толкін 

Чи замислювалися ви колись над тим, скільки живуть дерева? Їм, що ростуть так повільно і непомітно, здається, не страшні роки... і справді, деякі з наших зелених братів не скоряються віку. Нам важко це уявити, але на Землі існують дерева, старші за єгипетські піраміди! Розквітали та падали в пил цивілізації, котилися планетою війни та епідемії, а дерева мовчазно спостерігали усе це, занотовуючи на своїх рокових кільцях. Саме про таких старожилів і піде мова. 

На фото: каблучка "Поєднані долі. Коріння"

Почнемо, втім, ми не з найстаршого дерева, а з... каштану! Так, у родині прадавніх дерев є наш улюблений каштан! Росте він на Сицилії, неподалік від гори Ента, що наводить на думку про неймовірну щасливу вдачу дерева – адже вулкан на горі діє! А ще каштан має дуже красиву назву – «Дерево ста вершників». За легендою, колись під його кроною сховалася від грози королева та її сто лицарів…

Каштан «Ста вершників» вважається найтовщим на Землі – обхват його ствола близько 58 метрів. А от щодо віку вчені сперечаються – він точно не менше 2000 років, але може бути і 4000! Думаю, тепер ви будете по-іншому дивитися на наші українські каштани: у них ще все попереду.

Ця картина Жана-П'єра Гуеля з каштаном була намальована у 1777 році

"На севере диком стоит одиноко...". Спочатку, як ми пам'ятаємо, була ялинка, а не сосна, і не у Лермонтова, а у Гейне. А найстаршою у світі сосною взагалі можуть похвалитися шведи. Ялина на ім'я "Старий Тікко" росте в національному парку Фулуф'яллет. На думку вчених, їй не менше 9500 років! Точніше, самому дереву "всього" близько 600, а ось корінню, з якого воно виросло, - дійсно 9500. Кажуть, що довгий час Тікко був крихітним карликовим деревцем. Але в середині XX став отримувати більше тепла і живлення, і виріс до цілих 5 метрів.

Ще одне старе і шановане дерево росте в Уельсі, в селі Ллангерніу. Це гігантський тис, що розташувався просто біля сільської церкви. За підрахунками йому від 4000 до 5000 років! Жителі села розповідають, що тис непростий: у його гілках живе дух на ім'я Ангелістор ("Євангеліст" валлійською). Щоночі на Геловін цей дух голосно називає імена тих, хто має померти наступного року. Легенда моторошна! Утім, мешканці Ллангерніу люблять тіс-аквакантіку незважаючи ні на що.

Доречі, тис у Ллангерніу не самотній. На іншому кінці острова Британія, в шотландському селі Фортінгалл, теж росте тис-довгожитель. За сучасними оцінками йому 5000 років. А деякі сміливці стверджують, що 9000! Тис Фотінгалл величезний і виглядає як невеликий гай. У місцевих жителів є абсолютно фантастична легенда, ніби під цим тисом грався маленький Понтій Пілат (чому саме він і чому в Шотландії? Невідомо).

Форнгіталльський тис був сильно пошкоджений: у його стовбурі виникали плями неначе від полум'я. Вчені довго намагалися з'ясувати походження цих плям, аж поки не дізналися, що мешканці селища і досі святкують під тисом Белтайн і розводять священне вогнище. І ні, те, що тис росте на дворі церкви, їм анітрохи не заважає!

А що ж у Новому Світі? Йому теж є, чим похвалитися! У Східній Каліфорнії, високо в горах росте сосна з промовистим ім'ям Мафусаїл. Їй теж без малого 5000 років. Як справжній довгожитель, Мафусаїл нікуди не поспішає. Як і інші сосни свого виду, росте він дуже повільно, іноді за рік не встигає навіть наростити нове кільце. Так само повільно він вирощує шишки (2 роки) і нові голки (цілих 30 років!).

Мафусаїл - місцева визначна пам'ятка, але знайти його дуже непросто. Співробітники національного парку, де він росте, навмисно приховують його точне розташування - через наплив туристів дерево може захворіти і загинути. Утім, поки що найстаріша сосна світу почувається досить непогано.

Старі дерева часто виглядають так, наче зійшли зі сторінок страшної казки і от-от проковтнуть тебе, неначе Верба Фродо, і все-таки вони заворожують, викликають бажання доторкнутися до своєї давнини... Якщо зелена магія не лишає вас байдужими, обирайте собі срібну часточку лісу  - і його незламна сила завжди буде з вами. 

Ольга Орінго