Підприємництво в сучасному світі й досі є розділеними сходами нагору. Розділені вони тому, що, хоча сходинки й видаються абсолютно однаковими, один й той самий шлях жінки й чоловіки долають по-різному. І справа навіть не в тому, що представники різної статі підходять до розв'язання проблем з різних сторін.

Історично бізнес був у сфері інтересів чоловіків і ключі до правління почали надходити в жіночі руки зовсім не в подарункових коробочках з шовковими бантами. Те, що за природою має бути гнучким та мінливим, на близькій відстані виявилось зашкарублим та консервативним. Тому що бізнес за великим рахунком це не тільки підприємницька іскра, а ще й щільна мережа зав’язків, домовленостей та знайомств, потрапити до якої без згоди всіх учасників дуже складно. Особливо якщо ти належиш до «іншого» табору.

Внаслідок цього нерідко найлегшим засобом для влиття в сталу бізнес-структуру були родинні зв’язки, а саме наслідування справи жінкою від чоловіка. Наприклад, Еліза Тінслі (1813–1882) — одна з найуспішніших жінок-підприємниць, яка, бувши вдовою, перейняла торговельний бізнес свого чоловіка в 1851 році. Та на цьому «стартовому капіталові» участь чоловіка була вичерпана, бо невдовзі Еліза переформувала компанію, перетворивши її на підприємство з виробництва обладнання зі штатом робітників у кількості 4000 людей. До речі, Англія у вікторіанську епоху за рівнем розвитку «жіночого» бізнесу нічим не поступалась сучасній Британії. А точніше це сучасна Британія нарешті надолужила передові показники вікторіанців — тоді жінкам належало 30% всіх підприємств країни.

Що до цілком жіночої спеціалізації, як то краса та мода, то уявити жінку на чолі такого виробництва в Англії можна було навіть раніше. Так, британським історикам відома майстерня, яку утримували три сестри — Марта, Естер та Мері Сліп. Жінки виробляли вишукані віяла у лондонському Чипсайді в 18 столітті.

В дослідженні таких історій сьогодні дієвим важелем є сучасна роль жінки в суспільстві. Тож чим сильніше в регіоні розвинений феміністський рух, тим більше в ньому висвітлюється діяльність як сучасниць, так і попередниць. Як би не критикували США за національну пристрасть до трудоголізму й капіталістичний вектор розвитку, але зацикленість американців на комерції окрім грошової винагороди дає приємний побічний результат. Тут люблять аналізувати історії чужого успіху, виокремлювати з них секрети та поради й користуватись ними у власній справі. Тому чим далі, тим більше американці цікавляться й жіночою стороною бізнесу, дістаючи з темних полиць історії справжні скарби. Так руйнується багатовіковий «чоловічий» погляд на ведення історичного літопису, коли замість детальних біографічних досліджень видатних жінок-підприємниць в підручниках в кращому випадку друкували куці замітки.

Ситуація у США ускладнювалась тим, що окрім матеріальних та гендерних перешкод деякі підкорювачки бізнес-вершин мали ще одну — расову упередженість.

Канонічною вважають історію збагачення Сі Джей Вокер (1867-1919). Книгою рекордів Гіннесса вона визнана першою жінкою-мільйонером в Америці. Вокер розбагатіла на виробництві власної лінії косметики та засобів для волосся для темношкірих жінок. Наприкінці 19 століття подібні засоби саме для темношкірих жінок не були масовими, а ті, що вже існували на ринку, псували їхні кучері. Через те, що Вокер сама страждала від випадіння волосся, вона стала кращою рекламою власних засобів. Відстань від платні у 1,50 долари на день у пральні до 500 000 доларів у власному бізнесі на рік Сі Джей подолала за два десятиліття. Загалом вона працевлаштувала понад 40 000 чорношкірих жінок і чоловіків.

Отже, існує чимало доказів, що вже у 17-18 століттях «жіночий» бізнес хоча й не займав таку саму частку, як «чоловічий», але не був чимось унікальним. Найпоширенішим стартом для підприємниць були успадковані від чоловіків та батьків статки, а сферою, де жінки на рівних з чоловіками справлялися з бізнес-викликами стала торгівля. Помічниками в просуванні жінок у бізнес-сфері були не тільки позитивні зміни в економіці, як от технологічний прогрес, а й деструктивні події. Так кількість підприємниць зросла за часів Великої депресії (тут мотив простий — хочеш їсти, будеш крутитись) та в період Першої й Другої світових війн (жінки займали місця чоловіків).

Українським історикам також відомі випадки з минулого нашої країни, коли жінки на рівних з чоловіками опановували основи підприємницької діяльності. Річ передусім про торгівлю за часів існування Запорізької Січі. Військова організація Запорізької Січі не дозволяла там перебувати жінкам. З цієї причини сімейні козаки також не могли в ній жити, вони селилися трохи далі в степах та тримали чимале господарство: займалися землеробством, скотарством, торгівлею, ремеслами. Коли ж чоловік їхав у військові походи разом з козаками-побратимами, до справ ставала дружина.

Та проявити себе в торговельному ремеслі могли й представниці інших соціальних верств. За десятки кілометрів від запорізьких порогів і жінки нижчих станів, і дворянки брали активну участь у торгових відносинах, причому часто без участі своїх чоловіків. Це було дуже поширеною та звичною справою, тому в українських літописах складно знайти окремі імена жінок з підприємницькою хваткою. Проте чимало згадок про шляхетних панянок — магнаток, гетьманш — та їхній вплив на суспільно-політичне життя українських міст і містечок, але це вже зовсім інша історія.