Сонячний, медовий, пісочний, бурштиновий, лимонний, шафрановий, яєчний, золотий… Все це – відтінки жовтого, одного з семи основних кольорів спектру та, мабуть, найнеоднозначнішого кольору в історії. Як народилося та формувалося ставлення людства до жовтого, досліджує Мішель Пастуро.

Мішель Пастуро – професор середньовічної історії, експерт із західної символіки, історик-медієвіст та геральдист, відомий своєї щирою любов’ю до кольорів. Ось вже півстоліття він досліджує історію та символіку кольорів у всіх їхніх деталях, від живопису до лексики і виробництва пігментів. В результаті дослідження народилася всесвітньо відома серія книжок про кольори – історію синього ми вже гортали, а сьогодні прийшла черга жовтого.

Прикраса з ексклюзивної колекції Олени Маслової – повтор неможливий

Перше, що спадає на думку при слові «жовтий» – це, напевно, сонце і золото. Перша асоціація допомогла жовтому довгий час сприйматися як максимально сприятливому кольору. Жовтий – сяючий, променистий, блискучий, він нагадує про тепло, життєдайність та солярні культи. А от порівняння з золотом розмило межу між золотим та жовтим кольорами, тому, по словам дослідника, писати історію жовтого було чи не найважче: він весь час намагався переплутатися з золотистим. До того ж, золото сприймається не тільки як скарб, а й як виток заздрості та гріхів, тому й репутація жовтого виявилася заплямованою…

Та вернемося до самого початку часів. Палеоліт, наш пращур малює на стіні печери… Чим? Вохрою – так-так, саме жовта фарба була однією з перших, яку людина навчилася виготовляти. Спочатку жовтим розфарбовували власне тіло, потім – камені та власні речі, і, нарешті, створювали перші розписи на стінах. Отож вже 45000 років тому жовтий слугував цілям естетики, і, завдяки стійкості вохри до світла, дожив до наших днів.

Прикраса з ексклюзивної колекції Олени Маслової – повтор неможливий

Роки спливають, на світ народжуються давні величні цивілізації. Принаймні в двох з них: Єгипті та Римі, жовтий цінується. Жовтою фарбою розписувалися всередині піраміди, жовтим малюватися тіла богів. З шафрану та інших рослин видобуваються пігменти, якими фарбуються дорогоцінні тканини – їх дуже люблять римські красуні. Шелестить чарівна, жовтогаряча тканина, а час рухається далі…

До Середньовіччя та геральдики. Приблизно у 1440 році невідомий геральдист писав:

«Найперший з кольорів на гербовому щиті є жовтий, в геральдиці званий «золото». Причина тут в тому, що за своєю природою «золото» – світле, яскраве і блискуче, яким і має бути прекрасний колір. Він сповнений достоїнств і додає бадьорості, тому лікарі радять показувати цей колір людині, яка ослаблена, знаходиться при смерті: це поверне їй сили. Жовтий подібний до сонця, найблагороднішого з світил. Серед дорогоцінних каменів цей колір мають топази і берили, камені вишукані і великої вартості. З чотирьох стихій жовтий пов'язують з вогнем, як і червоний; із знаків Зодіаку він відповідає Леву, а з днів тижня – неділі. Чесноти, яким він відповідає, – благородство, відвага і честь.»

Справді, у Середньовіччі жовтий отримав неабияку славу. Золоте волосся прекрасних дам та лицарів, золото гербів та прапорів, сонячне світло – жовтий символізує купу гарних речей, як-то честь, куртуазність, красу і любов. Серед основних гербових кольорів виділяють дві основні групи: в першій – білий та жовтий, у другій – червоний, чорний, синій та зелений. До речі, за правилами геральдики, не можна було поміщати рядом та поєднувати два кольори, що належать до однієї й тієї ж групи (а тепер уявіть український прапор і прапор наших недобрих сусідів, й поміркуйте, який з них геральдічно правильний ).

«Мініатюри й панелі пізнього Середньовіччя рясніли жовтим – осяйним, яскравим і насиченим, – пише Пастуро. – Так само й вітражі: завдяки винайденню на початку XIV століття жовтої фарби на основі нітрату срібла, палітра урізноманітнилася, а кількість жовтих тонів зросла. Тенденція частково зберігалася в картинах першої половини XVI століття, але з 1560-х років і до імпресіоністичної революції – тобто протягом понад трьох століть – жовтий колір став рідкістю».

Дійсно, чим далі ми рухаємося по шкалі часу, тим більше оцінка жовтого змінюється з позитивної на негативну, що відбивається на символіці: тепер жовтий колір означає заздрість, ревнощі, брехню, безчестя і зраду. В чомусь цьому сприяла складність створення жовтої фарби: окрашувати тканини шафраном було дорого, а інші рослини давали блідо-жовтий, який надавав тим, хто ризикував його носити, хворобливий відтінок шкіри. Жовтим маркували зрадників та єретиків, у жовтому зображували Іуду… і вже ніколи жовтий не входив надовго в моду.

Розглядіти красу жовтого зуміли тільки художники та спортсмени. Пригадаємо Вінсента Ван Гога:

«Сонце засліплює мене, б'є мені в голову, таке сонце, таке світло я можу назвати тільки жовтим, жовтим, як сірка, жовтим, як лимон, жовтим, як золото. Жовтий колір такий прекрасний!»

Завдяки спорту ж та ідеї вдягти у жовті кольори велосипедистів з «Тур де Франс» ми наразі маємо вираз «Жовта майка лідера». Але, за словами Мішеля Пастуро, потенціал жовтого у сьогоденні лишається нерозкритим.

«Якби я був не істориком, а представником творчої професії – художником, модельєром, дизайнером, фахівцем з реклами, – я б неодмінно скористався цим і зробив ставку на жовтий. Я поборовся б за те, щоб він зайняв у світі кольору таке ж гідне місце, яке займав в Античності, але втратив у Середні віки і так і не зумів знайти знову.

Жовтий – колір майбутнього?»

Розпочнемо покращувати репутацію жовтого просто зараз й оголосимо двуденну знижку на ці сяючі, життєрадісні камінчики кольору найтеплішого літа! 

Тільки 11–13 червня замовляйте прикраси з жовтими камінцями зі знижкою 6% (перерахуємо суму вручну) і отримайте унікальну можливість виграти книгу Мішеля Пастуро «Жовтий. Історія кольору» – ми розіграємо її серед усіх таких замовлень.

Оберіть своє особисте сонце в обіймах срібла! 

Прикраса з ексклюзивної колекції Олени Маслової – повтор неможливий

Ольга Орінго