Слово "харизма" з давньогрецької перекладається приблизно як "дар харит". Але… чи пам’ятаєте ви з читаних в школі міфів, хто такі харити? І чого можна очікувати від їхніх дарів?
Стародавні греки створили величезну кількість богів і духів. Якісь із них були прадавніми, як сама земля, а якісь відносно молодими. Харити, богині краси, радості та родючості, належали до перших. Їх прийнято вважати "молодшими богинями", не такими величними і могутніми, як олімпійці. І, тим не менше, харіти на ділі старші за деяких із них! (А, можливо, і сильніші).
Як уже згадувалося, харити опікуються красою, родючестю, достатком та веселощами. Приблизний переклад їхнього загального імені "харіти" - "благодатні". А власних імен у них дуже багато. Найпоширеніші: Аглая ("блискуча", "сяюча"), Єфросина ("благомисляча") і Талія ("достаток"). Є й інші! Наприклад, Фаєнна - "світло, блиск", Клета - "звук", Ауксо - "та, що прославляє", Гегемона - "королева", Євтимія - "гарний настрій"... Як бачите, всі імена харит говорять про щось хороше і радісне.
Харити старші, ніж греки, які їх шанують, старші навіть, ніж сама Греція. Саме слово "харити" споріднене з мінойським ka-ri-si-jo. Знаєте, хто такі мінойці? Напевно, якщо навіть не знаєте, то чули. Це стародавні мешканці острова Крит, неймовірні художники, ремісники та майстри. Вони створили безліч прекрасних фресок, побудували чудові палаци і навчили своїх сусідів, стародавніх греків, багатьом речам. Зокрема й шануванню деяких богів! Як ви здогадалися, серед них були і харити. Мінойці жили і творили задовго до античних греків, отже, і харити набагато давніші. Можливо, спочатку вони мали приблизно такий самий вигляд, як і красуні на мінойській фресці.
Потрапивши до Греції, прекрасні харити стали супутницями не менш прекрасної богині Афродіти. А старша з них, Аглая, стала дружиною бога Гефеста, покровителя земних надр і ковальського ремесла. Різні грецькі автори розходилися в думках, звідки ж харити взялися та приписували харитам різне походження. Хтось вважав їх доньками Зевса, хтось - доньками сонячного бога Геліоса, а деякі автори і зовсім робили їх нащадками Діоніса! До речі, не таке вже й дивне припущення. Як мінімум, одна з харит іменується дочкою Діоніса ще з гомерівських часів. Тож певний сенс у цьому є! Прекрасні покровительки радості й достатку цілком можуть виявитися нащадками божевільного і буйного бога виноробства.
Вчені вважають, що одна з ознак давнини культу харит - те, що в їхньому вшануванні не фігурують вінки та флейти. Не дивуйтеся: вінки і флейти - типові для стародавніх греків атрибути жрецтва. Але чому ж греки не вшанували харит подібним чином? У самих греків є пояснення: критський цар Мінос (так, той самий, що тримав у лабіринті Мінотавра. Від його імені й почали називати всіх жителів Криту мінойцями) деякий час шанував харит як годиться. Але якось раз під час свята до нього дійшла звістка про загибель сина в Афінах. У скорботі він зірвав із себе вінок і наказав припинити музику. Відтоді і повелася традиція вшановувати харит без вінків і пісень. Її і успадкували античні греки.
Пізніше римляни, які самі успадковували греків, почали називати харит граціями. Ви напевно чули згадки про "трьох грацій". Трьох красунь, що танцюють і тримаються за руки, любили зображати художники Відродження і Нового часу. Чи знали вони, що грації - це стародавні, як сама Європа, богині радості та благодаті? Навіть якщо й ні, картини, що зображують грацій, все одно прекрасні.
("Три грації" у виконанні Рафаеля)
Ось такі вони, харити, вони ж грації, прекрасні покровительки всього красивого, доброго і благодатного, що є на землі. Отже, і харизма, "дар харит" - дар добрий, і має бути спрямований на гарні справи.
А як ви думаєте, чи може харизма використовуватися не для добра? І чи слід їй такою бути?
Женя Орінго
Cleona
Ср, 01/02/2023 - 20:35
Cvetochnayafeya
Пт, 03/02/2023 - 12:19