Вони фонтанують компліментами та лестивими речами, вражають вихованістю, щирістю, намагаються допомогти та догодити. І все це задля того, аби непомітно, з віртуозністю фокусника примусити вас віддати свої збереження та коштовні речі або навіть дещо цінніше. І жодного насилля та тортур, для жертви все відбувається добровільно, адже так важко встояти перед чарами афериста.

Шахрайство — особливий різновид злочину. Адже схема, за якою відбувається ошукання невинної жертви, часто заплутана та завуальована, і довести, що аферист навмисно обманув жертву задля власної користі, буває доволі складно. «Кримінальний талант» деяких «комбінаторів» настільки дивовижний, що жертви роками не наважуються піддати сумніву репутацію «горе»-товариша або «коханої людини». Або ж просто соромляться визнати, що були так легко ошукані й обмануті. Це призводить до того, що справа аферистів живе й процвітає не тільки в побуті, а й в культурі.

Романтизація образу шахрая — те,  що стало притаманним нашому суспільству, особливо останніми роками. Аферисти всіх  мастей стають харизматичними кіногероями, улюбленими персонажами книг та жаданими гостями ток-шоу. Ні, це не нав’язування певного жанру, ринок просто реагує на запит суспільства. Так чому ж нам так цікаво слідкувати за пригодами людини, що поміж тисяч різноманітних способів розбагатіти вибрала саме злочинний?

Одразу скажу, що це не є примхою розбещених розвагами поколінь 20-21 століття. Однією з найперших і найвідоміших збірок на цю тему була «Книга шахраїв», опублікована в Китаї близько 1617 року. Це серія оповідань виникла на тлі економічного буму, коли багато областей Китаю часів династії Мін переживали зліт торгівлі. І книга задовольняла інтерес одразу кількох шарів суспільства: продавців навчала азам успішної торгівлі за допомогою деяких хитрощів, покупців попереджала про можливі варіанти ошукання.

Сучасні психологи вважають, що споживачі історій про ошуканих людей переслідують конкретну ціль: на прикладі вигаданих або реальних персонажів вони намагаються уберегти себе від повторення такої ситуації у своєму житті. Можливо стати досвідченішими та розумнішими. А подеколи порадіти та потішити високу думку про себе: «Я настільки кмітливий, що зі мною це досі не трапилось».

Ще одна причина, чому спостерігання  за діями аферистів викликають у нас задоволення — підсвідома зловтіха. Зазвичай жертвами пройдисвітів, принаймні в кіно чи книгах, стають люди відомі та заможні. Такі, що почувають себе володарями світу й не дуже рахуються з почуттями інших. Тож руками аферистів соціум встановлює справедливість, «караючи» людей, що занадто високо злетіли. Так людина іншого соціального статусу не просто вважає себе недоторканою, бо її статки не відповідають високим запитам афериста, а й більш удачливою.

Що особисто мене приваблює в подібних історіях, так це ефектні схеми та майстерне виконання віртуозного плану, коли будь-які перешкоди долаються аферистом легко та невимушено. Люди люблять дізнаватись про професіоналів своєї справи й захоплюються їхньою майстерністю. Хтось в цьому світі відмінно пече булочки, а хтось чистить чужі кишені. В кримінальному світі теж існує класифікація здібностей і у випадку з аферистами ми маємо можливість спостерігати не за примітивними розбірками бандитів у підворітні, а за тонкою інтелектуальною грою, щось на кшталт шахового поєдинку. Це той випадок, коли ми можемо співчувати й навіть радіти за кіногероя або персонажа книги без жодного докору сумління. Адже жертва жива й здорова, от тільки без кількох мільйонів в сейфі (хоча і не завжди все так райдужно завершується).

Чим обертається ця надмірна, та, щиро кажучи, недоречна романтизація? Аферисти отримують реальну згоду суспільства на свої дії. Вони не несуть відповідну кару, натомість стають кумирами та новими героями свого часу. Ви певно чули про шахрайку Анну Сорокін, яка тривалий час обводила навколо пальця заможну еліту США.  Навмисний обман великих фінансових установ, банків, готелів і багатих знайомих відбувся на загальну суму 275 000 доларів.

Фінал цієї історії виявися цілком в дусі нашого божевільного світу.  Сорокін вийшла на волю через два роки після ув’язнення і збагатіла на 320 000 від  компанії Netflix за дозвіл екранізувати свою історію. До того ж вона отримає ще один гонорар від Bunim/Murray Production за участь у документальному проєкті.

Соціологи заспокоюють нас, стверджуючи, що золоті часи шахраїв завжди припадали на періоди соціальних потрясінь: промислову революцію, економічні кризи, війни. Додайте до цього анонімність соціальних мереж та легкість з якою в них можна сконтактувати з будь-якою людиною, й отримаєте справжній рай для аферистів. Та час минає і варто сподіватись, що нас чекають зміни на краще.

Наталія Орінго