У багатьох з нас на поличках домашньої бібліотеки можна віднайти казки світу. Після перших спроб самостійного читання та знайомства з найпростішими й найбільш наближеними ментально до нації творами, діти зазвичай починають цікавитись «А що ще можна віднайти у книжній шафці?». Іноді трапляється так, що саме подорож казковими світами набуває масштабів всесвітньої та стає наступною зупинкою у світі фантазій.

Спочатку все здається незвичним та незрозумілим, але вже через деякий час герої-чужинці підкорюють увагу й закохують у себе не менш за рідні книжки. Ельфи та гноми, принци та принцеси, дракони та джини — дивовижна компанія для людини, що тільки знайомиться з навколишнім світом. Чи замислювались ви, чому казки різних країн настільки відрізняються одна від одної? Адже у кожного твору є власні, притаманні саме йому національні особливості. Це не тільки декорації, на тлі яких розвивається сюжет, а й найчастіше вживані теми, мовні оберти, частка народної творчості чи літературного впливу. Можливо саме вони відрізняють їх від інших казок і непомітно прив’язують нашу увагу. Казкова магія з національними рисами, про неї сьогодні і поговоримо.
З Вашого дозволу не буду в черговий раз говорити про лінність, байдужість, жадібність та заздрість, притаманні героям московитських казок. З їхньою національною забавкою з лежання на печі та більш ніж промовистим ім’ям головного героя Іван-дурак і так все зрозуміло. Проте трохи прогуляємось західними землями, завітаємо на схід і обов’язково повернемось до рідного краю. Тема безперечно масштабна та потребує заглиблення в історію, літературу, філологію й т.ін., ми ж спробуємо пригадати перші враження від знайомства з казковими культурами різних країн.

Гадаю, ви легко загадаєте романтизм, притаманній французьким казкам. Цікаво, та цей літературний жанр був дуже популярним у 17 сторіччі навіть не серед дітей, а при королівському дворі. Тамтешні аристократки збиралися в салонах, щоб поділитися казками власного авторства та іншими темами, особливо тими, які вважалися недоречними для обговорення в присутності чоловіка. Можливо тому найбільш розповсюдженими були сюжети магічного характеру, сповнені таємниць, пристрастей чи про любовні мезальянси.

І позитивні, і негативні герої у французьких казках зазвичай гарно виховані та вражають манерами, полюбляють життя у всіх його проявах та в пошуках слави та кохання можуть відправитись майже на край світу.

Зовсім не так райдужно справи у сусідньому, германському королівстві. Веселий щебіт пташок та дзюрчання струмочків змінюються непрохідними лісовими хащами, такими темними, що навіть сонце боїться заглядати в них. Німецький фольклор привчає до того, що життя – непроста річ і загрози можуть бути усюди. А щоб читач з головою поринув у моторошний світ німецьких казок, героями часто-густо бувають маленькі діти, що в реальному житті не завжди можуть дати собі раду, а в магічному світі й поготів. Та якщо герой не пастиме задніх, проявить мужність та трохи винахідливості, нагородою йому буде перемога над злими мешканцями чарівного світу - відьмами, велетнями, драконами.

Англійські шукачі пригод погоджуються випробувати свої сили у боротьбі з казковим злом за крайніх умов. Їх цілком влаштовую спокійне життя десь на фермі, серед зелених лугів, вкритих білими плямками овечих отар. Якщо на обід є горщик бобів та шматочок хліба, а в келиху шумить янтарний ель, навіщо кудись дертися, щоб мати проблеми з тролями або велетнями. Кмітливі герої казок туманного альбіону позбавлені жадібності чи амбітності, але з гаком мають почуття гумору та доволі працелюбні. Тож навряд їх можна стимулювати скарбами чи весіллям з принцесою. Лише власні прагматичні або буденні цілі ведуть героїв цих казок до щасливого фіналу. А він обов’язково буде, якщо читачеві вистачить уваги та терпіння продертися крізь величезну кількість педантичних деталей в тексті та не загубити сюжетну лінію.

Зовсім інша ментальність арабських казок. Тут екзотика розкривається повною мірою навіть у підході головних героїв до розв'язання проблем. От справді, ну що може стати в пригоді у боротьбі з підступним правителем чи злим джином? Меч? Магічні артефакти? Ні, лише винахідливість та хитрість! Принаймні, прочитавши кільканадцять східних казок, можна дійти висновку, що навіть жебрак здатен досягти неабияких висот, якщо обведе навколо пальця не дуже розумних, але багатих суперників. Хоча в особливо складних випадках не зайвим мати напохваті приручений клим-самоліт. Тож не дивно, що здавна арабські казки вважаються джерелом розваги, а не уроками моралі.

А що ж українські герої? По яких рисах ми їх одразу впізнаємо? Часто буває, що героєм української казки стає хлопчик чи дівчинка. Так казка підказує нам, що відвага не залежить від віку чи фізичної підготовки, а подужати зло може й дитина, головне, щоб в серці панувало добро. Ця риса не дає героям зачерствіти серцем, але має зворотний бік — українські парубки та дівчата завжди пробачають образи, але з часом знову залишаються ошуканими. Зло не завжди чинить лише перешкоди героям, іноді наставляє їх на вірний шлях, допомагає, нехай часом й після профілактичного побиття палицею. А пам’ятаєте нерішучого Змія, що ніколи не ліз першим до бою, а навпаки пригощав свого супротивника Кожум’яку, запитуючи: «Будемо битися чи миритися?”. Той не дивно, бо яскраво виражені негативні ознаки з’являються в подібних персонажів лише з плином часу, коли з приходом християнства язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані.

Як бачите, світ казок також різноманітний як і реальний, подорожувати ним не менш цікаво, ніж колекціонувати справжні візи в паспорті. А глибше вивчити культуру тієї чи іншої країни можна навіть занурившись у книгу казок певної національної приналежності.

Наталія Орінго