Крим - місце найнесподіваніших культурних змішувань і перетинів. Кого тільки не бачив півострів за багато століть - і греків, і готів, і генуезців. Тож нічого дивного, що серед численних археологічних артефактів Криму знайшовся... рунний календар.

Здавалося б, де Крим, а де Скандинавія? Це ж практично протилежні світи. Проте, один із рунних календарів загадковим чином опинився серед експонатів Художнього музею Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Як саме - загадка: артефакт унікальний, більше таких у Криму не знаходили, а конкретно бахчисарайський календар потрапив до музею приблизно в 1930-х роках за незрозумілих обставин. Імовірно, такий незвичайний експонат передали Криму з російських музеїв у рамках «посилення регіональних експозицій» (справді, це було актуально після того, як росія розграбувала всі «регіональні експозиції», включно з кримськими). Цікаво, що документів і описів при календарі не було - їх або не вважали за потрібне передавати, або просто загубили. А виставлявся календар у рамках експозиції, присвяченій... Олександру Пушкіну! Вся ситуація настільки красномовна, що навіть коментувати зайве.

Незвичайний артефакт лежав у музейній вітрині до 2013 року, поки ним не зацікавився молодий дослідник Святослав Чирук. Він звернув увагу на те, що дивний довгий дерев'яний посох у вітрині вкритий рунічними символами так званого молодшого футарка. «Футарком», за першими буквами (f,u,th,a,r,k) називали рунічний алфавіт. Найвідоміший так званий старший футарк із 24 рун, який використовували для ворожінь і магічних ритуалів. Однак одночасно з ним існувало ще й кілька «молодших» футарків, які використовувалися для звичайних, немагічних повсякденних записів. Молодші футарки різнилися за регіонами: існували данський, норвезький, шведський, оркнейський тощо. На бахчисарайському календарі були саме данські руни. Щоправда, використовували їх не як літери, а як цифри - що саме по собі вельми незвично. Хіба стародавні скандинави так робили? Але річ у тім, що календар зовсім не древній: його зробили наприкінці XVIII століття. Тепер усе стає ще загадковішим: невже ще в XVIII столітті в Скандинавії користувалися рунами?

Фрагмент фото Бахчисарайського календаря і його прорису

Тут слід трохи розповісти про те, звідки і чому взагалі взялися рунічні календарі та інші рунічні артефакти в епоху Просвітництва, майже сучасності, можна сказати. Як ви думаєте, коли в Європі виник інтерес до стародавніх рун? Можливо, ви думаєте, що не раніше XX століття з його містицизмом, езотерикою і нью-ейджем. Але ні: цікавитися рунами в Європі почали вже в XVI столітті! Це була епоха великих змін: з одного боку, бурхливого розвитку науки, з іншого - не менш бурхливого розвитку езотерики, алхімії та різних таємних дисциплін. У «перевідкритті» рун взяло участь одразу все: наука звернула увагу на дивні камені, вкриті таємничими письменами, і допомогла їх розшифрувати. А таємні мистецтва вмить включили стародавні знаки в магічну картину світу, наділили їх символікою і сенсом, а також зробили популярними і навіть, можна сказати, модними. Рунам знаходили відповідності серед стихій, пов'язували зі сторонами світу і навіть шукали в них християнські символи! 

А в той самий час, коли інтелектуали Європи й особливо Скандинавії осягали сакральний сенс стародавніх знаків, скандинавські селяни продовжували користуватися рунами в побуті. Так, вірно, в деяких областях Норвегії та Швеції сільські жителі використовували руни (подекуди навіть до XIX століття)! Не для чаклунства, звичайно, а для побутових записів - і рунічних календарів, де руни використовували як цифри. У таких календарях зазначалися місяці, основні сільськогосподарські дати та важливі християнські свята, що, мабуть, було доволі іронічно. У XVIII столітті два «світи» рун нарешті зустрілися - вчені звернули увагу на народну культуру і виявили, що вона зовсім не «дика» і «варварська», а вельми цікава. Народні руни і рунні календарі почали вивчати, а незабаром на хвилі романтизму й інтересу до фольклору та старожитностей такі календарі увійшли в моду і серед освічених городян. Їх вирізали з дерева у вигляді довгих ціпків з рядами рун або у вигляді дощечок, скріплених одна з одною на кшталт книжки, прикрашали орнаментами та візерунками, а щоб власник не заплутався, до рунних календарів додавалися... друковані інструкції. Модний аксесуар був настільки популярний, що у шведських музеях можна знайти сотні різноманітних календарів з інструкціями.

Типовий рунний календар мав приблизно такий вигляд

Кримський календар зроблений у вигляді палиці з чотирма рядами знаків: два ряди рун, над кожним з яких - ряд картинок-ілюстрацій. У довжину посох 80 см, що чимало, проте спочатку він був ще більшим: з невідомих причин у календаря «відрізані» липень і грудень. Місяці, тижні та дні позначені окремими рунами, розташування яких відповідає складній схемі розрахунку місячного року. Місяці відокремлені один від одного колами: у центрі кожного кола - місяць і сонце, а по краях - насічки. Але це не просто орнамент: насічки позначають кількість темних і світлих годин на добу в кожному місяці!

Такий складний інструмент явно вимагав майстерності та чималих астрономічних знань, причому як для створення, так і для читання. Утім, він і зроблений був явно не для прикладного використання (у всякому разі, не тільки для нього). Календар вирізаний ретельно, з майстерністю і любов'ю, і прикрашений складними малюнками - судячи з усього, це зразок «міського» рунного календаря. Створено його на рубежі XVIII і XIX століть і, ймовірно, колись він прикрашав чийсь кабінет або красувався на письмовому столі. І абсолютно точно до нього додавалася інструкція, як до будь-якого складного гаджета. Шкода, що її втрачено, як і історію створення цього дивовижного артефакту...

А вам відомі приклади несподіваних історичних знахідок?

Женя Орінго