Музика завжди була невід'ємною частиною людського життя. Від давніх часів люди шукали способи записувати звуки, щоб зберегти музичні твори та поділитися ними з наступними поколіннями. Одним із перших та найважливіших винаходів у цій сфері стали звукові платівки, тож давайте розглянемо історію їхнього походження та розвитку.
Від фонографу до грамофону - перші кроки
Винахід звукових платівок був результатом багатьох років досліджень і експериментів. Перші успішні спроби запису звуку були зроблені в середині 19 століття. У 1857 році французький винахідник Едуар-Леон Скотт де Мартенвиль* запатентував метод запису звуку на обертовий циліндр за допомогою голки. Однак цей метод був недосконалим і дозволяв записувати лише дуже короткі фрагменти звуку. До речі, у 1863 року фонавтограф Скотта було використано для запису голосу Авраама Лінкольна в Білому домі.
Фонографічний запис 1860 року пісні "Au Clair de la Lune":
У 1877 році американський винахідник Томас Едісон** запатентував фонограф, який використовував обертовий циліндр з загартованою віссю. Голка, закріплена на мембрані, використовувалася для запису звуку на циліндрі. Фонограма була першим пристроєм, який дозволяв записувати і відтворювати звук тривалістю до однієї хвилини.
Протягом наступних десятиліть інженери та винахідники почали вдосконалювати та модернізувати фонографи. У 1887 році винахідник Еміль Берлінер*** виготовив перший грамофон, який мав обертову платівку замість циліндра. Платівки були виготовлені з ебоніту або шелаку**** і покриті шаром воску або гутаперчі. Голка, закріплена на мембрані, використовувалася для запису звуку на платівці. Грамофон Берлінера був набагато більш практичним і економічним, ніж фонограф Едісона, і швидко став популярним.
У перші десятиліття 20 століття грамофонні платівки стали невід'ємною частиною музичної індустрії. Вони використовувалися для запису класичної музики, популярної музики, опери, джазу та інших жанрів.
У 1903 році німецька компанія Berliner Gramophone представила перші грамофонні платівки з довгограючим записом. Вони мали тривалість звучання до 10 хвилин і були виготовлені з целулоїду.
Від воску до вінілу
Хоча диски Берлінера були значним кроком уперед у звукозаписі, вони мали обмежену тривалість запису та швидко зношувалися. Це призвело до появи нового матеріалу для виготовлення платівок - вінілу. Вініл, або поліхлорвініл (ПВХ), був більш міцним та довговічним матеріалом, що дозволило створити платівки із значною тривалістю життя.
1948 року одна з найстаріших фірм грамзапису США Columbia вперше випустила так звану довгограючу платівку, або Long Play (LP), розраховану на частоту обертання 33⅓ обертів за хвилину. Вінілові платівки швидко стали стандартом для запису і відтворення звуку - вініл був більш міцним і довговічним матеріалом.
Довгограючі пластинки типу LP були розроблені спеціально для електроакустичного відтворення звуку. Вони відрізняються від звичайних грамофонних платівок більшою тривалістю звучання і більш тонкою поверхнею. Завдяки цьому можна використовувати більш тонку іглу, яка менше зношує платівку.
Звукові платівки сьогодні
З розвитком цифрових технологій у запису та відтворенні музики звукові платівки зазнали спаду популярності. Проте вони не зникли зовсім і навіть повернулися на ринок у вигляді колекціонерських предметів та символів автентичності. Сьогодні вініл став символом якості та ексклюзивності в музичній індустрії.
Багато відомих виконавців випускають свої альбоми на вінілі, а фанати збирають давні видання та надійні грамофони. Вінілові платівки стали не тільки способом насолоджуватися музикою, а й предметом культури та стилю.
Звукові платівки - це не тільки носії музики, це частина нашої культурної спадщини та шлях, яким музика подорожувала протягом минулих століть. Вони символізують злиття мистецтва та технології, яке робить музику дійсно особливою. Таким чином, звукові платівки залишаються важливим артефактом музичної історії, який поєднує покоління та нагадує нам, що музика - це не просто звуки, а відображення нашої культури, почуттів і життя.
Вони є магією, що перетинає час і доторкається до наших душ.
* Едуар-Леон Скотт де Мартенвиль (1817-1879) - французький видавець, книготорговець та бібліотекар, який винайшов перший пристрій для запису звукових сигналів - фоноавтограф.
** Томас Алва Едісон (1847-1931) - американський винахідник і підприємець. Він є одним із найвідоміших винахідників в історії, на його ім'я зареєстровано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн.
*** Еміль Берлінер (1851-1931) - американський винахідник грамофона і мікрофона, конструктор літальних апаратів і громадський діяч.
**** Шелак - природна смола. До винаходу "вінілу" (сополімер хлорвінілу і вінілацетату) шелак використовували для виробництва грамплатівок.
