Почну я ось із чого. Мені б хотілося, щоб усі любителі перлів зрозуміли, що культивовані перли – це не штучні перли. Це натуральні перли, вирощені в раковині молюска в природних умовах за допомогою людини. Так звані «культурні» перли. Молодняк устриць поміщають у спеціальні клітки (сітки), де ті ростуть далі. Клітки потрібні для того, щоб захистити устриць від небезпек і щоб за ними було легше доглядати. Багато морських мешканців, наприклад, восьминоги, не проти поласувати ніжним м'ясом молюсків, у прісноводних молюсків загроз не менше. За устрицями дбайливо доглядають, стежать за чистотою в клітках, звертають увагу на здоров'я тварин. Це турбота персоналу – ниряльників. Періодично вони спускаються до кліток, щоб перевірити, як живеться їхнім вихованцям.

Догляд за морськими устрицями триває в середньому три роки. Саме трирічний вік вважається часом зрілості для перлинних устриць. Найпродуктивніший, з точки зору вироблення перламутру вік устриць – три-сім років. Приходить час проводити операцію. У раковини поміщають невеликі кульки з перламутру, а потім устриці знову вирушають у море – тепер уже на довгих сім років, за які і створюється в раковині перлина.

За сім років кульки, поміщені в раковини, покриваються шаром перламутру трохи більше, ніж на 0.6 міліметра. Процес вирощування культивованих перлів багатоступеневий, надзвичайно складний і тонкий. Культивовані перли вирощуються від 3-х до 12-ти років. У рідкісних випадках швидше – що залежить від виду молюска. У різних джерелах я зустрічалася з різними даними про експерименти щодо термінів перебування імпланта (кульки перламутру) в мантії молюска. Мікімото, якого вважають родоначальником культивування перлів у промислових масштабах, вважав, що шар перламутру на затравці має бути не менше 0,45 мм, інакше перли не довговічні, швидко тьмяніють, стають пористими. Торговельну цінність мають перламутрові перли, в яких зародок-ядро вкривається рівномірними пластинчастими шарами перламутру товщиною близько 0,625 мм. (товщина шару перламутру визначається за допомогою рентгенівського знімка). Однак, навіть у разі рівномірного нашарування перламутру на зародок, перлина, що виросла, може бути далекою від досконалості.

Нині основними родовищами морських культивованих і природних (саме природними перлинами називаються камені, вирощені без участі людини, і вони такі ж натуральні, як і культивовані) вважаються Японія і Китай, де формуються перлини Акоуа. Австралія, Індонезія та Філіппіни дарують можливість створення перлин Південних Морів. Ювелірами також цінуються дивовижні Таїтянські перли і особливо легендарні перли Перської затоки.

Що ж стосується прісноводних культивованих перлів, то слід зазначити, останнім часом на річкових фермах Китаю у величезних кількостях виробляють прісноводні без'ядерні культивовані перли. Для «затравки» в них найчастіше використовують шматочок мантії молюска або укол отруйної речовини, тож у прісноводних перлах рідко зустрінеш ядро – вони – абсолютна перлина, тому їхній блиск настільки яскравий. Ви запитаєте мене, чому ж вони тоді набагато дешевші, ніж навіть культивовані морські? Я відповім: річкова устриця може виростити в собі до 50 перлин одночасно (або до 20 – ювелірної якості), тоді як морська – тільки одну.

Крім того, річкові молюски з великою швидкістю нарощують шари перламутру. Ось і вийшло, що без'ядерні з красивим блиском прісноводні перли поступаються в ціні ядерним культивованим морським.  До речі, є і прісноводні перли з «ядром-намистиною». Іноді шар перламутру там настільки невисокий, що і перлами їх назвати складно, скоріше імітацією.

Якщо вам буде цікаво, надалі я розповім і про імітації перлів, природних і не природних, і про підробки. Я хотіла б, щоб із сьогоднішньої розповіді ви винесли головну ідею: словосполучення «штучні перли» фахівці-гемологи не використовують. Камінь або перли (природні або культивовані), або його імітація.

Ну і трохи про моральне. Дуже довгий час я вважала (як втім і багато хто), що молюски не відчувають болю і, незважаючи на варварство під час вирощування перлів, це не страшніше, ніж їсти живих устриць. Нині є результати експериментів, які свідчать про те, що, незважаючи на відсутність вищої нервової діяльності та єдиного нервового центру, здатного давати больові сигнали, молюски та ракоподібні відчувають щось подібне до болю. У безхребетних тварин є ганглії, розташовані по всьому тілу, при цьому між гангліями є перемички, вони утворюють нервову мережу, відіграючи роль центральної нервової системи, керуючи і координуючи роботу всіх органів. Досліди з агресивного впливу на молюсків під дією анальгетиків і без них дали різні результати. Тобто при травматичному впливі на тварин без знеболювання, їхній фізіологічний стан відрізняється від стану під дією знеболювальних. Тож, мабуть, біль вони все таки відчувають. Крім того, відео, зняті туристами в Китаї, Таїланді, В'єтнамі, коли устриць по-варварськи потрошать, також не додають мені щастя.

Однак, що не може не тішити, зараз все більше приділяється увага збереженню життя устриць. У Китаї є ферми, де ведеться багаторазове, багаторічне використання устриць для вирощування перлів. Про тварин піклуються не з жалю, просто вирощувати устрицю 3-7 років, щоб потім її вбити після першого «збору врожаю» не раціонально.

Ну ось, про це поки що все. До методів культивування я буду періодично повертатися. Коли розповідатиму, наприклад, про кольори перлів та їх імітації. Якщо було мало інформації, запитуйте, відповім докладніше».