Я вже писала в минулій частині, що не надто любила робити фотографії (особливо- де я в кадрі, то взагалі). Але знайомство зі світом Орінго все змінило. Ну а як не сфотографувати нову прикрасу та ще й на якомусь гарному фоні. А ще треба ж показати на собі, щоб було зрозуміліше- як то виглядає в житті. Не відразу, звісно, але з часом почала викладати фотозвіти. А оскільки за один раз могла зробити сотню-другу знімків, то викладала лише невелику частину. А зараз інколи продивляюсь- які чудові часи, ще до війни і навіть коронавірусу, до цього всього.
В Орінго розпочався святковий тиждень. А значить що? Значить, саме час передивитись свої прикраси і пригадати, чим саме вони особливі. І заодно поліпшити собі настрій. Тому почнемо таку собі подорож спогадами.
В Израиле наступил 5785 г.
Хочется только одного - мира. Что бы дети были дома, а не в армии. Что бы за окном не бахало и не бухало.
Что бы новости из дома начали радовать.
Во всем этом неизменно только одно. Любимые украшения переносят в другой мир.
Вітаю!
Давно не робила фотозвітів. Цей буде присвячений чарівним, неймовірно гармонійним, загадковим і просто ідеальним сережкам - "Перлина слово".
Сережки сподобалися з першого погляду. Але трохи стримувало порив покласти в корзину первні асоціації, їх потужний символізм. Однак вирішила, що вони мені все ж дуже потрібні. То ж ці чарівні "геометричні лотоси" тепер мої 
Наша первая встреча состоялась в прошлой жизни. И, честно говоря, я себе в них не понравилась. Помню ощущение унылости. Я решила, что мне эти серьги не идут. Ну и ладно, есть много других.
Но никогда не говори никогда.
Теперь и у меня поет эта песня. Сегодня ходила и слушала перезвон серебряных листочков.
