Чи бути моїй Музі без натхнення,
Коли є ти - душа моїх віршів?
Слова в сонеті, наче зерен жменя,
Що сію полем сірих папірців.

Собі віддяч, якщо хоча б катреном
Я серденько твоє усолодив.
Будь я німий - однак би став поетом
І світлістю твоєю гомонів!

Стань Музою десятою найкращим,
Хто перші дев’ять в думах прикликав,
Щоб кожен з них віднині і назавше
Під зіркою твоєю славу мав!

Що б не сказали поціновувачі наші,
Я славу питиму лише з твоєї чаші.

Переклад українською Олександра Виженка.



     Величезна подяка Орінго за можливість утілювати свої думки і образи у сріблі!