Цього місяця у книгоклубі ми читаємо "Там, де співають раки» – Делія Оуенс. Обіцяла Яні поділитися враженнями від книги.
Сьогодні її дочитала.

В цій емоційній книжці змішано відразу декілька жанрів. Спершу це печальна сімейна історія, в ній багато болю і зради. Часткова розрада (та й засоби для виживання) знаходяться в єдності з світом природи і спостереження за живими істотами заплавних приморських лук. Написано все це емоційно і красиво й, загалом, анотація книжки обіцяє саме таку розповідь. Згодом виявляється що в книжці є іще й детективна складова та лав-сторі що трохи нагадала мені стилістику американських підліткових серіалів.
Чомусь відразу не звернула увагу на те, що жанр книги - "підліткова література". В анотації цього вказано не було, а вкладку "характеристики" дивитися не полізла.

Деякі стилістичні особливості, характерні для цього жанру мені заважали, інколи здавалося що історія надто затягнута і мелодраматична. Але детективна складова розповіді додала і динаміки й інтриги, тож останні 170 сторінок книжки я "ковтнула" нараз. 
Загальний висновок: читати книжку не обов'язково, але приємно. 

​​​​​
 

А я ще поки не можу настроітися на книжковий лад( хоча перед війною купила пару книжок і як раз збиралася їх читати, першою планувала читати "Міністерство Правди. Біографія роману Джорджа Орвелла "1984" ...  але зараз перейшла на кулінарні книжки ( а саме консервування))

       От таку книжечку придбала у археологічного музея. Колектив Археологічного музею оголосив благодійний продаж книжок. Всі кошти отримані від продажу будуть передані на потреби нашим захисникам - співробітникам Інституту археології НАН України, які боронять нашу країну від агресії російської федерації.
Придбати книжки можна через інстасторінку археологічного музея  . Музей вже  передав кошти у підрозділ ЗСУ .

Принесла п'ятничну легеньку книжку - Філіппа Грегорі "Біла принцеса". Раджу закоханим в історію Англії та династию Тюдорів ) Оповідання йде від першої особи, читається швидко й досить цікаво.

На День Незалежності за акцією купляла книги, хоч і лежить ціла купа того, що купила або хотіла перечитати. Але ця книга захопила мої думки



Неймовірна краса! Як дитина, сиділа та розшукувала хробачків та метеликів. Тож якщо в когось дитина ще не доросла до "це не по-пацанські", рекомендую. А ще можна спробувати й самим із пластиліна якусь пташку потоврити.

Не про текст, але про екранізацію. Хочеться поділитись тим на що раніше не звертала уваги.

Переглянула дві останні серії "Добрі знамення". Пратчет із Гейманом настільки геніальні, що навіть їх екранізація вмістила знаки для нас.

Футболка Адама в останньому епізоді після того, як він запобіг армагедону: