Сьогодні пропоную всім зануритися в дитинство й насолодитися простими, та не без вигадки, дитячими віршиками. Якщо у вас є малеча (діти, онуки, племінники, братики й сестрички), приділіть їм сьогодні дещицю уваги й почитайте разом хорошу українську книгу. Може, наша сторінка стане вам у нагоді!

Оксана Лущевська

ПРО КИТА
Я знайду кита
тра-та-та,
Вхоплюсь за хвоста
тра-та-та,
верхи на киті
тра-та-ті,
попливу у води 
густі. 

Розкажу киту
тра-та-ту,
що в морській воді 
я росту.
Хай вода хитає хвоста,
та-та-та,
хай кита гойдає
вода.

Верхи на киті
тра-та-ті,
я росту й росту
та-та-ту,
скоро виросту, 
ви-и-и-и-росту!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯТА 
Черепаха-мама,
черепаха-тато
бі́дкаються: де ж це
черепашенята?
І гукають:
Че-че!
І гукають:
Ше-Ше!
І гукають:
Та-Та!
Черепашенята!

Черепаха-мама,
черепаха-тато
втішилися: ось де
черепашенята!

Ось
і Че-че!
Ось
і Ше-ше!
Ось
і Та-та!
Черепашенята!

Черепаха-мама,
черепаха-тато,
Де ж були, питають,
черепашенята?

Купалося Че-че!
Ховалося Ше-ше!
Задрімала Та-та!
Черепашенята!

зі збірки "Про кита"

Катерина Бабкіна

РАВЛИЧНІ ВІРШІ
***
У равликів так просто все
складається з малятами — 
не має равлик кло́поту
з дитячими кімнатами:
бо кожне равленя́тко
окрему має хатку!

***
Равлик зазира у став —
Хто б то в ставі жити став?
А там живуть трито́ни, жа́би, риби…
І навіть інші равлики могли би!

***
Кожен равлик равликову хатку
повсякчас тримає у порядку.
Є там стільчик, кре́денс і поличка,
але все це дууууже невеличке!

Іван Андрусяк

СМІХОТА
Кіт коту котив м’яча –
і нявчав.
Кіт коту котив м’яча –
і мовчав.

Перестрілись два коти –
кіт кота перекотив.
М’яч спіткнувся об м’яча –
і його перенявчав.

Метушились, гнулись, пнулись,
і, нарешті, розминулись.

М’яч м’ячу котив м’яча –
і нявчав.
Кіт коту котив кота…
Сміхота!

ХТО ХОРОШИЙ
Засинає бегемот,
позіхнувши на весь рот.
Біля нього моститься
ніжна бегемотиця,
й бегемотенята
полягали спати.

Лиш в сусідньому вольєрі
хижі зайчики не сплять
і зубаті пащі шкірять –
бегемота покусать…

Не повірили? Авжеж!
Бегемот хороший теж.

НЕ КУСАЄТЬСЯ
– Не дивись на мене, вуже –
я тебе боюся дуже.
Не підійду, й не проси –
Бережусь, щоб не вкусив.

Вуж образився: – Кусючка?!
Та ніколи у житті!
Стережу я нашу річку
від кусючих хижаків.

Хай лише яка гадюка
підповзе до комишу,
я таку одразу злюку
упіймаю і… вкушу.

зі збірки "М'яке й пухнасте"

Олеся Мамчич

***
Котик пік оладки,
в нього білі лапки,
вушка золотисті,
мордочка у тісті.

Спершу взяв з долівки
пляшечку олійки.
Потім із полиці —
дрібочку кориці.

Потім сів на ґанку
почекать Іванку —
щоб Іванка мила
жабці подзвонила:

бо голодну жабку
стало котку жалко.
Хоче жабку звати,
щоб почастувати.

***
Ой лишенько!
У діда на голові лисенько!.
У баби на голові волохато!.
У тата на бороді бородато!.
А в мами на личку сердито,
Бо щось невеличко розбито.

зі збірки "А на нас упав ананас"

БОСО-ВЗУТИЙ СНІГОВИК
Взувши правий черевик,
йшов по лісу сніговик:
трохи босим,
трохи взутим
сніговик ходити звик.
В місто видибав:
Овва!
Черевиків треба два!
Трохи босих,
трохи взутих
в місті сла́внім не бува.
Позаходив до крамниць,
накупив собі дрібниць:
від смішного хула-хупа
до пахучих полуниць.
Того є,
і сього є,
кожен хвалить щось своє,
тільки лівих черевиків
аніхто не продає.
Правий зняв —
і на льоду
взув на ліву до ладу́.
— Я до міста йшов у пра́вім,
а назад у лівім йду!
Скільки клунків! А валіз!
У маршрутку ледь уліз,
в право-лівім черевику
вправо-вліво —
та й у ліс!

зі збірки "Тиранозавр Оленка"

Тетяна Мельник

ПІНГВІНИ
У сніжній Антаркти́ді, немов на кораблі, 
Живуть собі пінгвіни: великі та малі.

Птахи ці не літають, вони як вартові: 
поважно походжають по крижаній землі.

Бо там, у Антаркти́ді, зима — то звична річ,
А ще у Антаркти́ді найдовша в світі ніч.

І холодно пінгвінам, коли мороз і віхола! 
Та нудитись птахам аж зовсім-зовсім ніколи.

У них свої розваги: хокей та ковзани,
Туди-сюди ганяють на ковзанці вони!

А як вони потомляться, стають у коло всі:
малята й немовлята, мамусі й татусі!

Галина Малик

КОРОЛІВСТВО АНУ
Ось так починається казка:
Було королівство Будьласка.
Сусіда-король з королівства Ану́
Почав з ним таємну, підступну війну.
На вулицях міста-столиці
З’явились насуплені лиця.
Один у крамниці сказав продавцю:
— Ану, дайте швидше машинку оцю!
За серце схопився і зблід продавець...
Ледь-ледь не настав продавцеві кінець!
В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:
— Ану, відступися убік, розвалюхо!
Не встигла убік відступити небога —
Забрала стареньку «швидка допомога».
Буфетнику Про́шу в дитячім кафе
Хтось замість подяки та вигукнув:
— Пфе!
Буфетник облишив буфет і торти —
Його до сьогодні не можуть знайти!
А далі, як мовиться в казці, 
Заби́ли триво́гу будьласці.
Вони невідомих осіб
Ловили шістнадцять діб!
А потім не місяць, не два
Учили казати слова:
«пробачте», 
 «спасибі», 
   «будь  ласка»...
На цьому й скінчилася б казка,
Та вчора я стріла особу одну.
Вона продавцеві сказала:
— Ану...
Одразу мені пригадалася казка
Про два королівства: Ану і Будьласка.
Подумала я:
А можливо, цей раз
Війною пішло королівство на нас?!

Запрошую в коментарях ділитися своїми улюбленими дитячими віршиками українською авторів!

І до нових зустрічей у Вітальні!