Герой: 5 літер, 3 голосні і 2 приголосні. Слово, яким можна  ємно описати не тільки всю історію нашої держави, але й кожного її мешканця. Я, наприклад, стала героєм в 11 років. Тут виникає логічне питання, як? Все дуже просто – на мій дім  в перший раз напала Росія.
16 жовтня 2002 в найсхіднішому місті України на світ з’явилася я. Луганськ – місто мого серця, місто мого дитинства, моя мала Батьківщина. Дитячі часи пройшли звичайно : садок, потім школа. Але настав 2014 рік, рік, коли світ перевернувся вперше. Минуло майже 10 років, а мій дитячій мозок стер величезну частину спогадів, а ті, що лишилися викликають напади посттравматичного розладу. Я неясно пам’ятаю обстріли, бої, штурм прикордонної застави в 500 м. від мого дому, перших загиблих мирних. Пам’ять наче малює нереалістичні картинки, обривки новин….і безкінечну дорогу, крізь ворожі блокпости, кудись подалі від дому.
Тоді Полтава стала для мене прихистком,  острівком безпеки посеред океану невідомого. Єдине, що дивувало – це сприйняття людей. Для них я - чужинець, який дивно виглядає та дивно розмовляє. Тоді я зрозумілі вперше, що діти зліші за дорослих. Через півроку моя родина повернулася додому. Це була дійсно невдала ідея, бо за два тижні земля під ногами знову здригнулася від вибухів.  А далі…..безкінечна дорога.
Так я опинилася в новому домі – Харкові.  Місто моїх амбіцій та великих можливостей, місто улюблених парків, краси, спокою. Тут я закінчила школу та вступила до університету. За фахом – інженер садово-паркового господарства. Якщо Ви коли-небудь були в Харкові, то напевно знаєте, яке це гарне та зелене місто. Моя ж мета була зробити його ще кращім.
24 лютого 2022 року 5:00 розплющую очі через звук, від якого все перекидається всередині. В колейдоскопі пам’яті виникає картинка: 14 липня 2014 року 17:00 квартал Мирний, день, коли я вперше почула «гради». Дежавю. Вибухи, приліт в мій будинок, сльози, смерть, розруха. Моє місто, мій дім, знову поринув у темряву, яку принесла Росія.
8 днів у підвалі вже рідної п’ятиповерхівки, а далі дорога, дорога, дорога. 4 дні до Львівщини, поїздка, яка раніше займала 12 годин. Лиця нових героїв в Знаменці, Смоліному, Пологах, Немірові, Полтаві.
882 кілометри між мною і домом. З одного кінця України в інший з вірою у перемогу, з вірою у майбутнє в накращому місті: пораненому але не зломленому, темному, але зі світлом в середині, в місті герої……в місті героїв.