Сб, 20/07/2019 - 16:29 #1
"Ранок" Гріга - це саме той музичний трек, під який я щоранку прокидаюся.
Пегматитовий "Мокко" - це саме та цуба, про яку я мріяла, і побачивши яку, не змогла опиратися. Вона мала бути моєю і дочекалася мене...
Для мене мелодію і прикрасу об'єднує відчуття абсолютної гармонії, спокою та душевного тепла, яке я відчуваю щоразу, коли торкаюся такого теплого, рідного - чи то горіхового, чи то гречаного, і навіть трішки цукрового - але ну дуже апетитного камінчика чи слухаю неймовірну композицію, яка наповнює мій день радістю. Все-таки правильний вибір мелодії для будильника - це дуже важливо. 
Із ще заплющеними очима уявляю собі картину - зворушливе оленятко довірливо іде назустріч новому прекрасному дню, перші теплі промені сонця торкаються росянистої травички навколо і заплутуються у маленьких срібних ріжках... цей день буде чудовим і повним радісних подій. Як і всі наступні дні з Орінго 
Сб, 20/07/2019 - 17:37 #6
Чудова композиція і чудова прикраса Сб, 20/07/2019 - 18:21 #7
. Для мене кожна прикраса Орінго має свою мелодію... Але деякі взаємозв'язки пояснити не так вже й легко, часом треба багато писати та ілюструвати, щоб донести думку А конкурс «літній і лінивий», тож вирішила особливо не мудрувати. Сб, 20/07/2019 - 17:46 #8
Теж обожнюю чарівні мелодії Гріга. Щоправда, саме під "Ранок" я навряд би прокинулася, мені б знадобилася щонайменше "Печера гірського короля" 
Сб, 20/07/2019 - 17:51 #9
. Більш гучні варіанти — це для мене стрес з самого ранку. 
Едвард Гріг і Мокко - абсолютна гармонія