Коли я прочитала про конкурс - я одночасно і пораділа, і засмутилась.. Пораділа - бо обожнюю котиків! Засмутилась, бо останнім часом живу без пухнастого чуда...А коти у нас були завжди , з самого мого дитинства, - саме коти, і завжди руді;) Вогняні, смугасті, персикові, короткошерсті, довгошерсті, орієнтал, перс, дворянської породи... Був один виняток, тривалістю десять років - трьохмастна кішка, але вона регулярно приводила рудих котенят) Зараз такі обставини - живем без кота... Спочатку дуже страждала - мені не вистачало нахабності і ніжності, постійного очікування несподіванок і муркотливої ласки... Страждав і Алі - кіт моєї подруги, якого я замучила своєю увагою.І якось подруга принесла мені рудого кота. Іграшкового. А потім, подумавши, ще одного - сірого, щоб рудий не сумував )
І ось сьогодні роздивляюсь конкурсні фото, читаю історії, дивлюсь- сидять мої коти, мордочки хитро схилили і на хпостики ніби вказують - вони ж ідеальні! Пам'ятаєте легенду про "вузлик" на хвості сіамських котів? Ніби то завязала його царівна, щоб не загубились її персні, нанизані на хвостик улюбленця.От і я нанизала трохи каблучок, дала трохи скарбів у лапки - і сама з себе посміялась) І ви посміхніться;)
Їм привіт від моєї Масяні! Вона вирішила з'явитись, а потім пішла подарунком до однієї пані, але я її пам'ятаю і люблю її
