Любов і затишок у кожній деталі. Це про ті маленькі моменти, які наповнюють життя теплом. Це м’яка шерсть, що торкається руки, легке дихання улюбленця поруч, тепло його лапки. Це про відчуття довіри, коли кіт дозволяє бути поруч у найзатишніші миті. У таких деталях ховається справжнє щастя — тихе, домашнє, яке зігріває зсередини.

Знайомтесь, це Кессі. Вона ж Плюша, Плюшечка і Киця породи "уті-бозе-мій". Вона з'явилась у нас, коли ми не в змозі були думати ні про що взагалі, тим більше про іншого кота. Напевно, так було треба. Дивне пухнасте створіння, що вміє витирати лапкою сьози з обличчя (це вже потім зрозуміли, що дуже полюбляє ловити краплі води) і вважає своїм призначенням в цьому житті "обмурати" всіх перед сном та вранці.
Коли минулої зими прилетіло в дім подруги, не вагаючись запропонувала прихистити їх кішку з надією що моїй пухнастій принцесі не буде сумно, а гостя трохи відійде від стресу. Де була моя голова.... У найдобрішого створіння десь з'явились сталеві пазури і хижі зуби. Гості, що була в півтора рази більше, не давали навіть вийти з кімнати. У Кессі на обличчі було написано "Караул! Окупанти!!!!", у гості - "Матінко рідна!! Я в полоні!!!". Вили вголос обидві. Витримали ми так тільки добу і далі гостя поїхала в іншу оселю, де не було такої пухнастої захисниці. Наша потім ще десь півроку сварилась, коли заходила під диван де тоді ховалась гостя. Читаю зараз про двух-трьох кицьок в одній оселі і одне питання - як ви це робите??? У мене не вийшло :( Поки перебирала прикраси, здалось, що Кессі більше пасуватиме навіть не Фангорн з неймовірним сердоліком, а саме Амазонка з кременем. Ті ж самі сталеві пазури і перетворення м'якого та пухнастого у неймовірну міць для захисту (щось нагадує..), навіть такі ж палеві розводи на міцному камені.