Не коштовність, а тільки дрібниця,
Але їй я складаю хвалу,
Непримітна мала таємниця,
Що тримає весь світ на плаву.
Катастрофа доби мезоліту -
Якби, якось, в єдиний момент,
Розстібнулись всі ґудзики світу -
Це глобальний би був інцидент.
Інна Рубан-Оленіч

Цьогоріч під ялиночкою на мене чекали одні з фіналістів СМ2024 - срібні Ґудзики, прикрашені косицею.



Здавалося б така проста та звична деталь, яка може стати справжнім акцентом образу.
Озвалися до мене ці сережки зворушливою теплотою власних спогадів.
Згадуючи часи свого дитинства, коли мене частенько відвозили у гості до бабусі, а там, як нерідко бувало, я перекочовувала до своєї прабабусі, що жила неподалечку. Вирушала до неї з радістю, у передчутті цікавих справ, захопливих історій та нехитрих смаколиків, щедро приправлених любов'ю.
У невеличкій їдальні поважно зустрічав гостей різьблений горіховий буфет. Як то водилося, серед різноманітного посуду, у його нутрощах було приховано чимало дивовижного скарбу. Серед іншого добра там зберігалася коробочка з ґудзиками. Прабабуся знала чим можна зайняти онуку на довго, тож дозволяла розглядати та грати зі своєю колекцією, але з головною умовою - не розгубити. Яких тільки екземплярів там не було: різнокольорові, блискучі, перламутрові, з отворами, схожі на грибочки на ніжках, дерев'яні, зі слонової кістки; овальні, квадратні, продовгувасті, ґудзики-намистинки...



Майже кожна з них зберігала у собі спогади: до якої сукні, жилету, кофтинки чи пальто вона пасувала, які відвідувала місця, з яким настроєм обиралася, а може й була знайдена.



То був цілий всесвіт, що розбурхував дитячу уяву. Я складала з ґудзиків дивакуваті картини та вигадувала до них казкові історії, а потім чекала прабабусю, щоб поділитися з нею своїми фантазіями. Упоравшись зі своїми хатніми справами, вона сідала поруч та ввічливо вислуховувала мої оповідки з ілюстраціями. Згодом, майстерно вивуджувала цікавий екземпляр з коробки й відправлялася у подорож стежиною своєї пам'яті.Я уважно, із захватом слухала, намагалась вловити її настрій та інтонацію, щоб бува, не пропустити чогось важливого.



Від цих спогадів одночасно на душі стає затишно й сумно, бо давно вже немає моєї дорогої прабабусі, десь серед жахів війни загубилася коробка з ґудзиками, але пам'ять жива...



Я хочу подякувати авторці ескізу, пані Ірині, за її ідею, що жваво відгукнулася та чарівникам Орінго за стильне втілення! 




Першими до сережок у компанію попросилися інші мрійливі прикраси: візерунчастий Трикотаж та казкові зимові Емоції.







Завдяки своєму товариському характеру, Ґудзики знайшли собі нових знайомих.







Наразі у мене склалися переважно зимові сети











однак, вважаю, що вони доречні для будь-якої пори та можуть стати неочікуваним компаньйоном.







Сережки гарно сидять на вушках, приховуючи прокол, а у присутності шапок та капелюхів поводяться вельми чемно.
Сподіваюсь серед Орінго-спільноти вони знайдуть своїх прихильників.

PS: Поки створювала допис пригадала один вислів: "Мами як ґудзики - на них все тримається".