Завжди милуюся своїми срібними творами. І ось виникло бажання про них написати. Може, прийшов час поетичного конкурсу вражень від срібних див Орінго? Знайшла у просторах інтернету безіменний англомовний допис. Сподобався, тому і переклала ( трохи довільно).
І хто не знає цю істоту?
Вона не поні, не кобила.
Летить як вітер-буревій,
несеться, ніби має крила.
Не обирає просто шлях,
ця дивна діва однорога, 
І граціозно, ніби пава,
Торує зоряну дорогу.
Як стомиться, поп'є роси,
Чи поскубе небесні трави...
Про неї чули майже всі,
А всеодно вона - примара.
А  у мене вона є, до того ж, срібна!