Без впорядкованості важко би було знаходити потрібні прикраси. А так (+ стікери на бічних стінках коробочок) зручно. 
Не здружилася із формою-стилістикою. Мені комфортніше із більш лаконічними прикрасами із досить помірно вираженим настроєм жіночності. Натуралістику (прикраси, які ніби відлитий в сріблі шматок природи) - люблю, з вираженою етнікою, чи, навпаки, помірним авангардом - комфортно,  а, от, плавні форми з вигадливими візеруночками, особливо якщо іще й із розсипами цирконіїв (і взагалі, недолюблюю безбарвні цирконії) виявилися не співзвучними із моїм самовідчуттям. Вибрала модель під красиві камені (танзаніти, сірий хальцедон, візерунчастий кремінь в неорінгівських мережках), або догарнітурила наявне (так було із Сангрією), а настрій прикрас виявився "не моїм".
Іще й у шкатулці #2 є деякі претенденти на переселення в цю шкатулочку, теж: сережки Ареміда, комплект з адулярами і сині неорінгівські сережки. Але про них я іще роздумую, а з фото шкатулки #7 навіть залишила в своїй інсті оголошення продам-обміняю, але, поки, з моїх друзів, ніхто не зацікавився. Може, колись, на оголошення на торгівельних майданчиках спроможуся)

Думаю, что точно нашлись бы желающие купить танзаниты и серые халцедоны. Если бы носила серьги, сама бы купила.

Наскільки я зрозуміла, то адміністраторам Орінго не до смаку ідея з такою гілкою, бо тоді вони братимутт на себе відповідальність за врегулювання можливих непорозумінь пов'язаних із людським фактором.
А прмкраси в свій час, обов'язково знайдуть своїх щасливих власниць, маю такий досвід з парфюмками, коли флакончик майже рік нудьгував у продавалці, а потім раптово продавався і саме тоді, коли в літотеці Орінго з'являвся ідеальний родоніт для моєї каблучки. Кругообіг  радості в природі)

Хоч і хотілось би щоб прикраси тішили когось, хто саме про такі мріє.