Добрий день усім. 

Ця ідея була наче зернина, принесена вітром. Непомітно оселилася в душі, напиталася відчуттями та ось, проросла.Це - гори. Нескінченні, здається, гряди, що встають одна за однією. Це відчуття небувалої міці землі, сили, що не потребує доказів - вона просто є. 
Це - повітря, відчуття безкрайого простору - поряд, навколо, над - коли стоїш на краю й коліна тремтять від розуміння глибини під ногами. 
Це - вода. Стрімкість серед непохитності, гомін серед тиші, мінливість й сталість одночасно. 
Гірські ріки особливі. Але, щоб зрозуміти це, треба прийти до них. Прийти у гори, пройти стежками, серед дерев і каміння, помилитися, повернутися, обрати новий шлях, і врешті решт, там, серед кам'яних схилів, знайти невеличкий стрімкий потік, що з легкістю долає перешкоди й життєствердно гуркотить серед скель. Зупинитися на березі, вмочити руки у холодній воді, вмити розжарене обличчя, віддати втому й тривоги воді - й відчути, нарешті, спокій в серці.

Так народилася ідея каблучки "Гірський потік".
Опис та технічні характеристики
Каблучка виглядає як гірська гряда, скельний масив, розділений нібито глибокою ущелиною з вертикальними стінами, дном якої біжить потік (рядок білих, або блакитних, або синіх, або усі три кольори разом цирконієв). Камінці видно лише згори або трохи з країв "ущелини". Саму каблучку бачу трохи вигнутою (це показано на третьому малюнку, вид згори). Гори об'ємні, але трохи згладжені, не гострі, максимальна висота - як у персня з великим каменем. Розмір - 20-21.

Для голосування пропоную вікористати перший або другий малюнок.