Давно вже пройшли часи, коли ліси шуміли по всій Європі… Але й досі – варто лише зайти під зелену лісову завісу і дозволити одній зі стежок завести себе кудись у надра, як серце починається битися частіше. Тут, у серці лісу, сплітаються усі можливості, реальний світ зливається з химерними фантастичними засвітами, а головне – зупиняється рух часу. Кожен може побачити у лісі щось своє, таємниче, таке важливе для душі…

Я чую мисливський ріг. Протяжно співає він у гущавині, запалює кров, будить у душі тугу за тими часами, коли в Європі ще шелестіли ліси і ними ще носилося полювання. Добрі коні, породиста зграя собак, безтурботні красені й красуні на конях... Час турнірів, час замків, час, який нам залишилося пам'ятати і оспівувати.

- По ветру держите носы, мои псы, мои дети,
На вепря – не знаю охоты прекрасней на свете.
А здешний в стремлении выжить особенно пылок,
Зверь вещий, известный в округе чудесною силой.
Оставьте любимый вопрос "Кто велик? Кто бесславен?"
Представьте, как день наступающий будет забавен.
Вепрь страшен, его мы поднимем, погоним к оврагам.
Кровь пляшет, венчая в сердцах безрассудство с отвагой.

(с)

Дозволю собі трохи побешкетувати і намалювати каблучку… з віпрем. Так-так, розкішний білий вепр, геральдична фігура, бажана здобич, гроза мисливців. Чимало лицарів, королів та навіть богів передчасно загинули на його іклах – а все-таки від такого полювання важко було відмовитися! Потопталися кабани й в міфології - вепр супроводжував скандинавських богів Фрейра та Фрейю, страшний вепр чатував на Геракла, на Калідонського вепря полювало чимало достойних мужів, не обійшлося без нього і в Китаї з Японією… Тож недивно, що вепр досить часто з’являвся на гербах.

Коротенька геральдічна справка (вибачте, але я не певна, що зможу зробити адекватний український переклад):
«Клыки кабана называются "вооружениями" и при описании отдельно обозначается цвет клыков и глаз животного (фр. les defenses), если он иной, чем у остальной фигуры и их количество превышает два. По своему положению фигура кабана разделяется на: восстающий (на двух задних ногах) и шествующей (поднята одна передняя нога)».

Отож, самий час описати прикрасу. Каблучка "Королівська здобич" або "Вепр з прадавнього лісу".
Я бачу її як досить масивний, скоріше чоловічий перстень, який, тим не менш, буде цікаво носити і жінкам. Не певна, що на мій розмір пальця (16,5) така каблучка не буде завелика, але якщо розмірний ряд починатиметься з більшого розміру, я зможу носити його на вказівному пальці, що теж автентично.

 

Передня частина каблучки зображує геральдічне поле зі шраффіровкою.
«Шраффировка - графическая передача геральдических цветов в монохромном изображении. По фону щита идёт косая штриховка (направо) - так по правилам шраффировки изображается зелень».
На полі стоіть «восстающий» вепр, що взятий мною з одного з реальних гербів – не буду розкривати таємницю, з якого саме. Щоб свині, на яку йде полювання, було веселіше, я помістила її у звичну середу – дубовий ліс. Дубове листя оплітає шинку й переходить у фактуру кори. А зі внутрішньої сторони каблучки можна заховати дуб (теж взятий із геральдики) – тоді камінчик в оці вепря буде слугувати для дубу дуплом. Намалювалася мені у якості варіанту і дубова гілочка.
 

В цілому я намагалася створити трохи архаїчну, старовинну прикрасу, яка легко могла б впасти з руки лицаря та залишитися лежати на лісовій стежці на віки, чекаючи на когось уважного.
Ікла віпря – страшні. Тож і оберіг з такої прикраси, на мою думку, вийде чудовий.

Фото для модуля голосування:
 

Дякую усім за увагу!