Про орхідеї, концерти і вічність, або Не показуйте цей допис моєму науковому керівнику.

Ця історія про мрію почнеться нетривіально. Зі смерті. Одного разу в нашому домі дали дуба всі орхідеї. Реанімаційні дії не допомагали, добрива пропадали даремно, а підлі фаленопсиси відходили у засвіти, бадьоро ворушачи лисим корінням. Найсумніше було спостерігати за voluntaria mors персикової орхідеї з темно-рожевими прожилками, в сонячному помаранчевому горщику собі до пари. Вона була унікальною в тому орхідейному саду — у неї однієї був такий життєрадісний і яскравий горщичок, вона одна пахла, ніжно і ледь вловимо. А ще вона була єдиною орхідеєю, яку купила я.

Моя мама обожнює орхідеї. Довгий час вона була царицею всіх орхідних нашого кола знайомств. Їй приносили на воскресіння вмираючі квіти, до неї йшли за порадою, а підвіконня, чи то на роботі, чи то вдома, нагадували радше тропічні джунглі. Тож у мене не стояло питання, що дарувати мамі. Звичайно ж, орхідею. Найкрасивішу! Так одного зимового дня скарбничка з нехитрими заощадженнями була розбита, і квіткове королівство поповнилося ще однією — тією самою, персиковою.

Зараз орхідеї змінили більш лояльні помідори, суниця і жимолость, фаленопсиси, що так і не визначилися стосовно власної смертності, доживають свій вік на підвіконнях, нових ми купувати не ризикуємо, але зв'язка "орхідеї-мама" залишилася. Тому мрія про орхідеї для неї — для людини, яка робить усе можливе, щоб у життя втілювалися мої мрії.

У лотереї життя я витягнула щасливий квиток — мені дісталася класна мама. Багато людей витрачають роки, щоб знайти справжнього друга, який прийме їх будь-якими, який розумітиме з півслова, завжди буде на їхньому боці, хай там що трапиться, а в мене такий друг поруч із самого мого народження. Друг, редактор, особистий психолог... І неймовірна мати, чого вже тут дріб'язкувати. Саме вона домовилася, щоб мені влаштували персональну екскурсію ювелірною фабрикою, коли я у свої юні й зелені роки мріяла неодмінно вступити до ювелірного і неодмінно до Одеси (деяким мріям судилося залишитися мріями — вчуся я на психолога в рідному Харкові, а прикраси вважаю за краще носити); вона возила мене до Києва на концерт Powerwolf (на якому зрештою ми опинилися удвох, тому що рокери — найдобріші люди, і їй прямо перед входом подарували браслетик-перепустку). А ще найкраща похвала звучить її словами: "Знаєш, раніше тебе редагувати було мукою — нудно, важко, але треба, це ж моя доця пише... А зараз — зачитуєшся, не відірватися!" 

З концертом, але вже іншим, пов'язана назва каблучки. Мама любить Кейко Мацуї — і я, недовго думаючи, знову спустила свої заощадження на квиток для неї. На тому концерті звучала "Forever, Forever", і історія цієї музики — маленька, донька Кейко завжди казала своїй мамі: "Матусю, я люблю тебе назавжди-назавжди". Тож ми підхопили ці слова, і назавжди-назавжди стало і нашою фразою.

Колись давно я писала, що для мене творчість — діалог із вічністю, щось, що залишиться тут, коли не стане мене, і в чому я звучатиму через багато років. Ця нитка безперервної розмови з безоднею потроху простяглася і на інші частини мого життя: ось бабусина брошка-сніжинка. Спочатку просто блискітка зі скриньки, потім — відреставрований вінтаж. Колись, через багато років, і моя скринька стане для когось спочатку блискітками, потім модним вінтажем, і одного дня — спадщиною. Срібло старіє красиво. Тож, мабуть, довірити мрію йому — теж бесіда з вічністю, що зяє за спиною.

Щоб і через багато-багато років хтось пам'ятав: "Я люблю тебе, мамо. Назавжди-назавжди".




Ескіз прикраси та зображення на модуль голосування.

Програма та техніка: як і минулого разу, застосунок Sketchbook, стилус за тридцять гривнів та старенький планшет.

Технічні характеристики: оксидоване текстуроване срібло, текстура менше виражена на пелюстках, гілочки більш текстуровані. Центральна частина квітки (гугл підказує, що то називається губа і колонка) найбільш стилізовані та сплащені для комфортного носіння каблучки. Структурно каблучка близька до каблучки "Післязавтра". Розмір квітки приблизно 27-30мм, але цього разу я намагалася передати в ескізі більше ідею, тож розмір не дуже критичний. Камінчики: трилліон 5х5 та овал 5х7, який може бути як гранованим, так і кабошоном, і розсип дрібних циркончиків на пелюстках: їхній розмір до 3,5 мм.

А це щоб трохи посміхнутися — пошук ідеї виглядав ну якось так)