Оберіг

У закляклій від жаху між двома стінами фігурі впізнаю себе. Упевнена, що ваш ескіз відгукнеться біллю в серцях багатьох українців, тих, хто з початку війни не відчуває себе в безпеці навіть у власній оселі. Мені страшно дивитися на зображення шахеду на малюнку. Якщо такий оберіг надасть Вам сили пережити жах війни, то я щиро бажаю успіху Вашому ескізу. Принагідно скажу, що каблучку "Бруківка" я маю і дуже-дуже люблю. І  для мене вони зовсім різні. "Бруківка" про мирне місто, омите дощем, місто, яке не чує вибухів, не знає руйнувань, комендантської години. Місто, де можна прогулюватися улюбленими вулицями під місячним світлом до самого ранку ... Тримайтеся. Бережіть себе.

Зараз такий оберіг усім потрібен

Прям таки зачіпив ескіз за живе! 
Скоріш за все, не кожен зрозуміє, але він дуже потужий!
Хай ескіз неодмінно втілиться у сріблі! Бажаю!

І цей ескіз чомусь нагадав мені цей мурал, який я сфотографувала на Меморіалі пам'яті Другої світової війни «Атака», що розташований на вершині гори Кременець у місті Ізюмі Харківської області. Він мене тоді, у жовтні 23 року, дуже вразив. Як і Ваш ескіз. Бо емоційний.




 

Цікавий ескіз. Однозначно привертає увагу.
Можливо , замість фігурки людини, там  між станами можна ще було б  зобразити якусь квітку чи паросток, що пробивається угору , як символ незламності.  Каблучка дуже сильна. 

Каблучка, що зрозуміла кожному українцю та віддається болем... але й надією крізь страх.
Цікава ідея, бажаю успіху!