Рулони чорно-білої фотоплівки в шухляді, камери, штативи та приладдя для друкування світлин, безліч альбомів з чорно-білими та кольоровими фото..  Треба зафіксувати цю мить, бо це пам’ять, бо треба показати потім вузькі вулички закордонного міста близьким та друзям, які там ніколи не були. А це вже перші кроки моєї доньки, день народження її друзів, перший клас, вистава на Новий рік у сьомому класі.. Кадри, кадри… Безліч кадрів роздрукованих та збережених на дисках та флешках. Здається, все життя - це перелік світлин, більш чи менш вдалих.
Мені ніколи не стати репортажним фотографом, як завжди мріялось. Я не зможу відсторонено фіксувати на фотоплівку події, не проживаючи кожну з середини. Але очі звично фіксують все на фотоплівку пам’яті, автоматично будуючи композицію та доповнюючи зображення звуками і запахами.
… військовий в АТБ, чорний від засмаги (всі добре розуміємо, де та як здобута та засмага) почувається трохи ніяково і з подивом дивиться на пакет морозива в своїх руках. Ті руки звикли до іншого, для нього це геть  інша реальність до якої ще звикати і звикати..
...клацання скейтів по сходинкам біля Оперного. Як же їх там не вистачало тих скейтів! Колись давно молодь обрала це місце для своїх тренувань, а потім там стало тихо.. Західне сонце (обожнюю це світло) прикрашає в золото дерева та асфальт Сумської. Музична група розкладає своє приладдя на розі  - невже знову жива музика, як колись? Так! Вони вже почали співати і перехожі посміхаються цій трохи шкодній  пісні.
… ранкове кафе. Зовнішня тераса заповнена  відвідувачами. Молодий військовий на протезі щось жваво та захоплено обговорює з друзями. Всі посміхаються і виглядають таким щасливими! Напевно, так і є.
.. Троянди біля Госпрому, троянди в центральному парку, троянди в місті на клумбах… Одна краща за іншу – дивні кольори та  чарівні квіти. Можна милуватись та фотографувати годинами.
… Білочка в парку. Якій дуже треба той горішок,  але лячно тієї істоти, яка його тримає. Тому обходить мене кілька разів колами, поки не наважується все ж таки підійти до руки із смаколиком. Десь поруч виє сирена. Дуже гучно, бо поруч. Білочка не зважає. Сирени їй не лячно, а от мене боїться.
… Кицька, яка миттєво евакуювалась з балкону і сидить в коридорі з виразом обличчя « Ти що, геть з глузду з’їхала? Не чула що гупає? А ну швидко сюди до мене!!» Правило двох стін…Коти – вони знають.
… Початок літа, площа. Випускники репетирують свій вальс і спинились трохи перепочити. В синьому-синьому небі пливе над містом та площею  велика чорна хмара. Вони ще не знають що це. Та хмара – все що залишилось в той день від Епіцентру.
А ось останній кадр. Недільний вечір  після чергового прильоту. Цього разу Всесвіт дослухався до молитви «Хоч би в землю!» і хоча все навкруги потрощено, цього разу пощастило. Через кількасот метрів від вирви, за будинками на площі знову працює сухий фонтан. Кришталева вода сяє в вечірньому сонці, діти бавляться з водою, дорослі фотографуються. А ось ті люди… танцюють? Над площею пливе Бессаме Мучо і літній чоловік підхопив свою подругу і вже кружляє іі в танці. Все це – вересневе сонце, фонтан, музика, люди  і танець настільки Про життя! Яке є тут і зараз. Поміж сиренами та вибухами, незважаючи ні на що.










І саме ескіз


Шинка каблучки – це стилізована фотоплівка. Тоненька або широка, як на малюнку, трохи менша за головну частину. Головна частина – це той самий Один кадр. Вирізаний шматочок фотоплівки, або який розглядають у збільшувальне скло (в цьому варіанті можна навіть окреслити коло навколо кадру).




Дірочки перфорації на центральному кадрі вирізані, на шинці – вдавлені. Плівка гнучка, тому каблучка зручно обіймає палець.
Що ж має бути на цьому кадрі, я так і не змогла вирішити.
Нехай це буде чистий аркуш. Дзеркальна відполірована срібна поверхня, в якій буде віддзеркалюватись кожний новий прожитий день.
Дякую за цей конкурс.