…Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна….

рядки з вірша CONTRA SPEM SPERO! (без надії сподіваюсь») Леся Українка

Моя Срібна Мрія - каблучка «Сад надії». 

Здається, кожний українець зараз тільки і живе надією і вірою. Навіть коли довкола суцільна темрява від світломаскування, коли сидиш у бомбосховищі, коли читаєш новини, все одно не дозволяєш усій цій темряві знищити свій власний сад надії, де тільки-но почали з’являтися паростки перемоги. 


Надихнули на цей ескіз одночасно дві речі: українська поезія з її міцним і незламним духом, та  заквітчані мотиви петриківського розпису.


В моєму уявленні каблучка є досить широкою, по типу обручки, одеієї ширини по усьому перемитру, десь 1,5 см.

Усі декоративні елементи трохи виступають над «полотном». Якісь квіти і гілочки трохи вищі, якісь - більш пласкі, десь виступають тільки пелюстки. Кубічних цирконів і будь-яких інших вставок немає. Покриття - оксидування. Каблучка досить масивна, деталізована, малюнок хотілося б по усьому периметру каблучки.


Дякую за увагу!