Добрий день, шановні оринговці!

Представляю на ваш розсуд каблучку "Сила в тобі".

У найтемніші часи, коли здається, що світ руйнується навколо, справжня сила народжується не ззовні, а зсередини. Коли зовнішні опори — дім, безпека, стабільність — зникають, єдине, що залишається людині, — це її внутрішній стрижень. І саме в таких обставинах, як війна, проявляється головна істина: сила — в тобі.


Внутрішні опори — це наші цінності, переконання, віра, пам’ять про близьких, любов до життя та відповідальність перед собою і тими, хто поруч. Це те, що не можуть зруйнувати бомби, не можуть забрати вороги. Це те, що допомагає піднятись навіть тоді, коли здається, що сил більше немає.

Справжня сила — це не лише витримати. Це — зберегти людяність, не втратити віру в добро, не дати страху перемогти. Це — здатність залишатися собою, навіть коли весь світ змінюється. Бо коли є внутрішня опора, тоді є і напрямок, і сенс, і здатність вистояти, щоб жити далі.

“Сила в тобі” - так називається наш з моєю колежанкою Ірою проєкт з психосоціальної підтримки і нейрокорекції для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій.
Це діти з Купянська, у яких більше немає дома і вони з батьками живуть у гуртожитках Харкова.
Це діти з Ізюмського району, які пережили окупацію.
Це діти з Харкова, які нікуди не виїзжали.
Це діти, на долю яких випали зовсім не дитячі випробування. І ми прикладаємо максимум зусиль, щоб навчити їх вірити в себе, в свої сили, в свої знання і уміння.
Це важко, бо хтось з них в свої 10 рочків не вміє читати і рахувати. Проте, ми намагаємось. Через прості вправи і нескладні завдання розвивати уважність, кмітливість, творчі здібності. Ми щоразу доводимо, що справжня сила у них всередині. 



Цікаво, що на першому занятті ми робимо вправу “Який я?”, щоб познайомитись ближче з кожною дитиною. Дитина обводить долоньку і на кожному пальчику пише свою якусь якість, свою суперсилу. І тут виявляється, що дитина не знає яка вона… І ми починаємо працювати. Від заняття к заняттю ми бачимо позитивну динаміку і результати. І на останньому занятті ми даємо цю ж саму вправу. І наші діти чітко усвідомлюють, що вони - розумні, сильні, спортивні, красиві, творчі, справжні друзі, мамини помічники, хоробрі, добрі, уважні …. І тут пальчиків, щоб перерахувати супер-сили вже не вистачає! І діти продовжують писати на аркуші. І це - дуже круто!

Моя Срібна мрія сьогодні присвячена внутрішній силі, яка наче квітка соняшника росте крізь асфальт. Мене дивують квіти, які проростають крізь асфальт. А соняшники, які ростуть прямо посеред асфальтованої траси Харків - Ізюм, взаглі, вражають. Тому, головний герой у мене соняшник. Він, як наші діти з проєкту, має зрости серед мегаполіса, вистояти і не втратити себе.


Внутрішня сила є в кожному, але іноді треба, щоб хтось тобі про неї нагадав.
Хай ця каблучка стане таким нагадуванням!

Ескіз малював мій чоловік Сергій - свята людина, бо я не вмію малювати зовсім. Малював так натхненно, що котик Бетік аж рота відкрив, а потім виспався на малюнку, тобто затвердив.


Половина квітки соняшника виходить за край каблучки і створює півколо. І складає ⅓ від висоти фасада.

Максимальна висота фасада (від низа шинки до края верхньої пелюстки) 30 мм. 

Серидинка соняшника - циркон діаметром  5 мм , навколо нього срібні крапочки, наче насіння.

Будинки мегаполіса мають низенький, але чіткий рельєф. Тріщини на асфальті добре видно.

Шинка каблучки з іншої сторони завужена десь до 7 мм, щоб каблучка не була дуже масивною.

Надпис - щоденне нагадування про головне! Сила в тобі!
(Надпис можна було б збити і  в середині, але мені чогось здалось, що треба саме так. Це дискутивне питання)

Покриття - оксидування.

Я щиро дякую Орінго за надану можливість відволіктись від того трешу, в якому ми зараз живемо і поринути в світ творчості.
Навіть, якщо моя каблучка не вийде у фінал, я отримала заряд позитива від всього цього процесу! Як в старі добрі часи!
Дякую!!!