Сьогодні буде дещиця сучасної дитячої літератури у Вітальні. Нещодавно вийшла одна дуже цікава книга для дітей від молодої української авторки Тані Поставної під назвою "Коли я була лисицею". Ілюстрації Марії Фої роблять її окремим задоволенням для тих, хто хоч і подорослішав, не розлюбив книжки з великими кольоровими малюнками. Нумо знайомитися з авторкою та її історією поближче!

Тетяна - журналістка за фахом і оповідачка історій за покликанням. Оповідачка - це і про статті, і про сценарії, і про режисуру, і про книги, звісно. Сучасною мовою оповідування називають сторітелінгом (від англ. story - історія та to tell - розповідати). Свою кар'єру журналістки Тетяна Поставна починала з харківського телеканалу, потім писала для різних видань і компаній. Загалом її віртуальне резюме нараховує роботу в рекламі, піарі, ЗМІ та IT. Авжеж, людина, яка може розповісти цікаву історію - словами, картинками чи іншими образами - незамінна будь-де. Тому Таня співпрацювала з безліччю цікавих проектів: креативною агенцією FEDORIV, McDonalds, тревел-шоу "Орел & Ре́шка" та "Навколо М" ("Лєся здєся"). Вела курс зі сторітелінгу на кафедрі медіакомунікацій Харківського національного університету ім. Каразіна, де сама колись навчалася. Врешті-решт заснувала власний освітній проект ULITSA, у якому зараз відповідає за креативну складову. А три роки тому Таня Поставна вигадала історію про дівчинку, яка колись була лисичкою...

Видати цю історію книгою вдалося тільки у 2019 завдяки видавництву "Віват". Усі ці роки Таня надсилала рукопис до різних видавництв, дописувала і переписувала, редагувала, переживала - і завжди вірила у те, що її історія обов'язково знайде читача. Так і сталося. Книга "Коли я була лисицею" - про дитячі переживання, про родинне тепло, про родичів, янголів, лисиць і собак... На сторінках її живуть віра в дива. Дорослі згадують, як самі були дітьми, а діти краще розуміють відповіді на дорослі питання. Я особисто глибоко переконана, що література не ділиться на дитячу і дорослу - є література для менш досвідчених людей і більш досвідчених. Досвід бути маленьким є за кожним з нас, та ми дуже часто забуваємо до нього звертатися...

"... Дідусь не знав, де мої батьки, бо знайшов мене в лісі біля лисячої нори майже п'ять років тому. ВІн забрав мене, щоб я не замерзла, бо тоді була зима. Він сказав, що спочатку я більше походила на лисицю, ніж на дитину, але з часом вилюдніла. Хоча так і залишилася руда і дика".

"Цей мультик [...] був про хлопчика, який жив на маленькій планеті й чимось дуже походив на Ре. Мабуть, шарфом. І тим, що його кращим другом теж була лисиця".

"Я вчинила так, як на моєму місці вчинив би кожен: зібрала в наплічник найважливіші речі й зачинилася на горищі. [...] Я взяла з собою дві банки чорничного варення, кілька пачок сухарів, ложку і термос із какао. А щоб не було нудно, ще альбом для малювання, олівці та плеєр. І червону шапку з вухами на випадок похолодання".

Ця книга, у певній мірі, "орінгівська": чарівна, добра і затишна, але не солодкаво-цукерна, а справжня і сповнена змісту. Сама Тетяна запевняє, що в Лисичці, головній героїні оповідання, є дуже багато від неї. Не можна й сумніватися! Але водночас в Лисичці дуже багато і нас із вами. Вона мрійниця, фантазерка, вона вміє любити і більш за все цінує в людях щирість. Лисичка зростає без батьків, і саме ця книжка - дуже вдалий привід обговорити з вашими малятами тему сирітства й добрих справ. Адже щоп'ять гривень з кожної придбаної книги надійдуть до благодійного фонду "Клуб добродіїв". З 2011 року вона допомагає дітям-сиротам.

Книга "Коли я була лисицею" потрапила до довгого списку Книги року - ВВС. Я дійсно раджу вам звертати увагу на такі списки, бо до них потрапляють дуже різні книги - від більш чи менш відомих авторів, на різні теми та для людей різного віку. Складаються вони професійно й неупереджено, тому їх сміливо можна брати на озброєння, коли ви не знаєте, що взяти почитати собі чи дитині.

Нехай хороша дитяча література примножується в нашій країні, нехай з'являються нові імена й просуваються українські письменники.

Зроблю невеличкий спойлер: до особи Тані Поставної та до її творчості ми ще повернемося, і не лише в рамках Вітальні.

А поки - долучайтеся до обговорення у коментарях, і до нових зустрічей!