Галя, я ніякий не митець з великої літери, не доросла до неї точно, ніяк)). Але дякую, що ви мене так підтримуєте)
Ось правильно зазначили, що в колах Орінго події чарівним чином перегукуються і ми як у дзеркалі бачимо щось до болю знайоме для себе, хоч і не своє. Тому здавалося б не свої срібні мрії стають рідними.
Ну раз все ходить по колу, то ми ще обов'язково побачимо і відважних парашутистів, і щось душевне на згадку про наших бабусь - каблучку-голківницю, чарівні в'язані квадратики на браслеті ( або в iнших iнтерпретацiях) та багато чого іншого... Усе обов'язково буде!
Щиро дякую, Галя!
Завжди з особливим зацікавленням читаю саме ваші розповіді про життя, вони непідробні, іскрометні, слова ллються невимушено і легко. У вас письменницький талант, подумайте про це)