Шо знаєшь ти про давній світ? 
Античне місто Східне...
Містичний знак Тибетських віх
Блищить в прикрасі срібній.
Алхімія добра і зла,
Любові й люті боротьба,
А шлях здолає Гідний.

Коли тобі так хочеться любити,
Останнім голос розуму звучить.
Малюючи немислимі орбіти,
Ефектно в ніч твоя зоря летить.
Ти обираєш крок в космічний вихор.
А хтось бажання загадає тихо..

Легка, мов дотик зоряної ночі,
Елегія Луни і Океану:
Грайливо рибою у сни пірнати хочу,
Енергію дракона з крил дістану...
Нанизує мої бажання дрібно
Давня легенда, вплетена у срібло...
А хто ж легенду зберегти не схоче?

Химерні сни про древню Фудзіяму,
Античні сакури, які схиляють віти
На майстра, що збирає дивні квіти,
А срібло додає по міліграму,
Милуючи пелюстки сакур ніжні.
І ось застигли в сріблі квіти сніжні.

Римуючи кохання і чекання, 
О'Хара, задля чого ти живеш?
Зелені очі... В них — вогонь бажання
Відчути щастя, що не має меж.
І хай ламає доля безупинно,
Як амазонка, хоч заміжня, ти,
Не зламана, нескорена дитино,
Ідеш крізь осуд далі до мети.

Вітрами мрії юності розвіє
І, вже доросла, чи помітиш знов 
Того-Хто-Поруч?.. Та дає надію
Тобі земля, червона, наче кров —
Опора для розвіяних із вітром...
Маленька жінка наодинці з світом...