Всім доброго мирного дня! Моє
хоббі розпочалося з картинки в інтернеті - це була мила плюшева в'язана іграшка. Гачком вмію в'язати ще з дитинства, тому вирішила спробувати. Спочатку їжачка донечці, потім зайку в подарунок племінниці, а потім і на замовлення. Стільки було тих іграшок, навіть не перелічити! Дуже люблю сам процес в'язання - плюшева нитка м'яка, пухнаста, приємна на дотик, працювати з нею досить легко. А коли вже збираю деталі, лапки, очки, носики, хвостики і іграшка немов оживає, це вже зовсім інше задоволення. І всі вони різні, з своїм характером, виразом обличчя, настроєм.....
А потім настало 24.02... Ми живемо біля військового аеродрому, тому вже о 7-й ранку виїжджали з міста у безпечне місце. В машині діти і поспіхом кинуті в сумку речі. Про свої коробки, пакети з пряжею, мішки з наповнювачем для іграшок навіть не думала. І перші два тижні війни теж. Але потім зрозуміла, що весь час проводжу в новинах, соцмережах і телеграм-каналах і це аж ніяк не заспокоювало, а тільки більше і більше росла напруга. Коли чоловік поїхав додому за речами, попросила його привезти все моє добро. Спочатку зв'зала собі в авто жовто-блакитне сердечко, потім всім родичам і друзям. Потім з'явилося так багато бажаючих, що замовила цілу коробку жовтих і блакитних ниток. Всі зароблені кошти від продажу сердечок переводила на потреби ЗСУ.
Потім знайома замовила в'язану сумку і я вирішила спробувати. Вийшло досить непогано, тому тепер в'яжу сумки.... А ще сподобався капелюшок в соліста Калуша. Тож тепер і капелюшки в'яжу)
Ось так і вийшло, що моє захоплення у важкий час війни стало не тільки своєрідною психотерапією, а ще й можливістю допомогти армії та трохи заробити.
Фото чомусь вийшли окремим коментарем вище)