Як чудово дізнатися, що люди продовжують чимось захоплюватися, що життя іде, незважаючи ні на що! І що прагнення краси і творчості в найрізноманітніших її проявах долає в нас будь-яку апатію, тривогу та інші негативні емоційні стани.
Серед інших моїх хобі останніми роками, напевно, беззаперечно переважає спорт. Не мислю своє життя без руху - у дитинстві займалася танцями, зараз вже понад 10 років - бадмінтоном. З початком повномасштабної війни ні про який не лише спорт, але навіть рух загалом не йшлося - навіть думка про хоча б прогулянки здавалася мені у перші тижні дикою, не кажучи вже про те, що всі зали були зачинені. Тільки постійний моніторинг новин і робота, багато роботи... Через 3-4 тижні поступово почали відкриватися різні заклади та установи, в тому числі і зал, де проходять мої тренування. Перший час це був ще той виклик - викроїти декілька годин посеред робочого дня, коли комендантська година починалася о 18-й
Зараз моє хобі відносно стабілізувалося, і все було б чудово, якби за той час, що я провела без руху, не з'явилося нове хобі, яке поки займає немало часу. Нове - добре забуте старе.) Побувавши якось у батьків, звернула увагу, як порозросталися кімнатні квіти, немалу колекцію яких я зібрала колись у студентські роки і більшість якої так і залишилася у батьків. Не змогла втриматися - почала частинами забирати їх, щоб розсадити і загалом привести до ладу. Спочатку думала, куди я все розсаджене подіну - навряд чи когось цікавитиме заводити нові домашні рослини, коли багато людей буквально сидять на валізах... Була шалено здивована, що одразу декілька знайомих охоче взяли собі квіти - виявляється, не лише у мене загострилася потреба підтримувати все живе і по можливості додавати краси в оселі. Тож якщо є небайдужі до цього - залюбки поділюся.)
а пухнасті і хвостаті моделі - ну милота. Дякую за порцію радощі. 
