Височенько в горах, що своїми верхівками утопають в небесній блакиті, знаходиться королівство Драконів, яке надійно приховано від всіх за щільною огорожею з хмар. Оселилися дракони тут досить давно, якомога далі від людських очей, щоб в спокої продовжувати свій рід.
Треба зазначити, що драконячий палац відрізнявся своїми гострими баштами та був прикрашений різноманіттям камінців, що виблискували на сонці та засліпляли непрошених гостей.
Всім давно була відома пристрасть драконів до дорогоцінного каміння.
Яких тільки видів драконів не було в цьому королівстві, щоб всіх їх перерахувати не вистачить і доби, тож зупинимося на тих, хто мав участь у нашій історії.
Дракон Норд мав луску, що була вкрита морозним візерунком, крила усіяні сніжинками, пазурі нагадували бурульки, очі кольору північних льодовиків, а для свого захисту він використовував крижане полум'я.
Срібляста ніч мала чорну луску з перламутровим відблиском, витончений вигляд та ходу, охайні кігтики, містичні чорні очі з поволокою та оксамитові крила. В разі нападу вона вивергала магму.
Пара драконів Перлинок, що прилетіли сюди з вічноквітучих білопінних садів, мали луску, що нагадувала бруньки, а їх прекрасні крила були виткані з пелюсток, що ніжно просвічувалися на сонечку, вражав колір їх кремових очей, а замість вогняного полум'я осипали супротивника снігопадом з пелюсток.
За характером дракони були напрочуд миролюбні та заклали пишний сад навколо замку, про який піклувалися.
Пара Нескорених була різного кольору. Самка мала жовтогаряче забарвлення, наче лан поцілований сонцем, а її луска була схожа на колос золотої пшениці.
Самець нагадував безкраю небесну блакить і, коли парив високо в небі, здавалося розчинявся у ньому.
Крила обох були вкриті металевими латками. Вони мали вільний норов та завзяту вдачу.

Містична була завжди оповита хмарою таємниці. Її чорна луска мала шипи, а на кінчиках червоних крил у польоті здається трепотіла сама пристрасть. Подейкували, що вона має дар передбачення.

Був серед спільноти диковинний дракон, котрого майже ніхто не бачив, окрім його гострого хвоста. Луска його формою нагадувала щит та ходила легенда, що прибув він з бамбукових садів далекого Сходу та був справжнім самітником.

Правила ж на той час пара Глибоководних. Мали вони блискучу сріблясту луску наче в риб, могутні чорні крила, що виблискували на сонці золотими прожилками та бездонні синьо-зелені очі, що в похмуру погоду занурювали в дальні глибини океану.
Замість полум'я мали на свій захист потужний водяний струмінь.


Жили між собою дракони мирно, накопичуючи свої багатства, виховуючи молодь та ретельно приховуючи свій світ.
Одного дня сталася подія, що перевернула тихе життя королівства до гори дриґом
З далекої мандрівки принесли Глибоководні дракони великий плетений кошик, в якому не було різноманітних камінців, а натомість знаходилася маленька дівчинка.
Здається вони злякалися більше за неї, дитина посміхалася та намагалася схопити їх за лапу. Вона вибралася зі своєї "люльки" й одразу почала повзати навкруги, агукаючи та радісно посміхаючись.
Дракони думали повернути дитину назад, але згодом помітили у кошику маленький конверт.
Оскільки за своєю натурою були вони дуже кмитливі та мудрі, то володіли різними мовами. Відкрили конверт та прочитали листа, з якого з'ясували, що дівчинка була принцесою Небесного королівства. Її батьки загинули від руки ворогів Темного королівства, рятуючи свою доньку, сховали її в плетений кошичок, поклавши на дно родинний щит. Коли дракони дістали сімейну реліквію, то дуже здивувалися, адже побачили, що він був оздоблений драконячою лускою Небокрилів, а прикрашав його прекрасний камінь глибокого небесного кольору.
Оскільки повертати дівчинку не було куди та до кого, дракони вирішили виховати її, а згодом розповісти історію, звідки вона у них опинилася.
Дні спливали за днями. Поміж своєї звичної роботи, всі дракони опікувалися маленькою Лицаркою (саме так вирішили її назвати).
Пара Перлинок забирала її до свого саду, де серед запашних квітучих дерев, оздобили їй гойдалку. Вони ділилися з нею знаннями про рослини, їх користь, вмінням догляду та милуванням природною красою.
Пара Нескорених займалася фізичним розвитком, загартовували її дух, вчили захищатися, поводитися із мечами та радо літали у подорожі, саджаючи її собі на спину.
Глибоководні дракони навчили дівчинку плавати та пірнатии, а також займалися з нею грамотою, літературою та історією.
Норд виявився справжнім географом, що знайомив Лицарку з дальніми королівствами, горами та пустелями, океанами та річками. Привчав її зберігати холодний розум та гостру кмітливість у небезпечних ситуаціях.
Містична була досить пристрастною та музичною натурою, тож взялася навчати дівчину танцям, а ще радила обов'язково прислухатися до свого серця та інтуїції.
Навіть, самітник, якого раніше ніхто не бачив, радо прогулювався з дівчинкою, приділяючи увагу її гармонійному розвитку душі, а також у нього виявився неабиякий хист до малювання.
Завдяки, Лицарці всі дізналася, що його звуть Фуцанлун. Він став її найкращим другом, якому вона довіряла свої таємниці.
Коли сонце заходило за обрій прилітала Срібляста ніч і забирала дівчинку на своїх крилах у казку ночі. Вона навчила Лицарку не боятися темряви, радо ділилася знаннями про зірки та вчила орієнтуватися по мапі зоряного неба.
Тим часом Глибоководні звернулися до гномів з Підземного королівства, щоб дізнатися чому родинний щит був оздоблений лускою Небокрила. Жителі кам'яного королівства повідомили їм, що захист був зроблений на замовлення самого дракона як подяка пращуру Лицарки за те, що він свого часу його врятував.
У пару до нього був також викуваний меч із зуба Небокрила, що він втратив у нерівній битві. Щоб прикрасити подарунок, гноми дістали зі своїх скарбниць камені незрівняної небесної краси.
Небокрил з вдячністю нагородив короля Небесного королівства і вони полишилися друзями.
З того часу щит та меч передавалися із покоління до покоління разом з поважним та дружним ставленням до драконів.
Коли ж на королівство, котрим вже правив батько Лицарки, несподівано напали сусіди, король з королевою прийняли рішення сховати доньку з щитом, а самі прийняли бій.
Згодом Глибоководні знайшли самотній кошик з дівчинкою на скелястому узбережжі.
Куди ж подівся меч ніхто не знав...можливо його забрав Темний король.
Дізнавшись правду, дракони ще більше прикипіли до дівчинки та намагалися дати їй всю свою любов та захист.
Швидко спливав час... і ось Лицарка мала святкувати своє повноліття.В цей день кожен з драконів приготував для неї особливий подарунок. Перлинки подарували незвичайну мушлю, в якій можна було почути щебет птахів у їхньому садку.
Срібна ніч підготувала для неї чарівну карту зоряного неба.
Норд подарував скляну кулю, в якій шов сніг.
Містична передала її старовинну музичну скриньку
Нескорені приготували у подарунок зручне сідало для польотів на драконах.
Фуцанлун, передчуваючи мить розставання, намалював Драконяче королівство.
Глибоководні ж вирішили зробити справжній сюрприз і замовили у гномів незвичайну каблучку, котру назвали Доля драконів. Доторкнувшись до силуетів драконів на перстенику, Лицарка завжди могла попросити допомоги у своїх крилатих друзів.


Святкування проходило весело та радісно. Дівчина була надзвичайна вдячна Драконам за все, бо вони стали її справжньою родиною.

Проте весь час її переповнювала купа питань щодо Небесного королівства, звідкіля вона була родом. Треба було повернутися, щоб з'ясувати, що саме трапилося з її батьками та куди подівся родинний меч.
Вранці Дракони зібралися біля замку й стали вирішувати, на кому дівчина полетить. Кожен пропонував свою кандидатуру та Лицарка попросила, щоб її супроводжував Фуцанлун.
Якби тяжко не було залишати рідну домівку, вона знарядила нове сідло на спину свого кращого друга, взяла свій щит, подарунки, чарівну каблучку...
Вони злетіли у небесну блакить...

А які пригоди чекали на Лицарку та Фуцанлуна, то вже зовсім інша історія.

Королівство Драконів