Вже минуло понад десять років, а здається, трапилось вчора. Холодні мурахи по тілу...

   Сьогодні був дуже насичений, тяжкий робочий день. Неприємності. Все йшло шкереберть. За вікном хурделить, рано стемніло. Я, як завжди, поспішаю забрати доню з дитсадочку. На зупинці довго чекаю. Вже замерзли руки й ноги заніміли, а в голові хаосно кружляють думки, мов ті крижані сніжинки. Хочеться лише одного - загорнутись в ковдру з горнятком гіркувато-гарячого чаю і... потонути, забутись в тиші та спокої. Нарешті маршрутне таксі. Все роблю на автоматі - заходжу, розраховуюсь з водієм, сідаю і дивлюсь у глибоку темряву. В садочку вихователь хвалить доньку за успіхи, я на хвилинку оживаю й посміхаюсь. Запізнились, наступна електричка через тридцять хвилин. Хвиля крижаного пориву вітру зустрічає нас на подвір*ї. Час тягнеться нещадно довго. Обіймаю свою малесеньку, а вітрище й не думаю вгамовуватись. Так хочеться швидше додому! В певну мить чую звук чи то грузового, чи то пасажирського потягу, не розберу. Розумію, по часу ще рано...але прискорюємо кроки й швидко, майже, переходячи на біг через наземний перехід прямуємо до своєї платформи. І тут з іншого боку, із-за досить різкого повороту виринає потяг. Навпроти, не скидаючи швидкості, мчить грузовий електропоїзд. Ми опинились посеред колій. Мене заціпило! Лиш пронизливі крики людей та гудки транспорту доносились до свідомості. Пригорнула найрідніше й не могла зрушити з місця. В якусь мить, за декілька секунд до настрашнішого, нас щось сильним поштовхом кинуло вбік. Я все ж так міцно тримала в руках свій "скарб". Отямилась. Навкруги ні душі, повз із гулом пролітали вагони. Два холодні струмені стікали по щоках. Доня нічого не зрозуміла, а я ... я вдихнула життя!

Дякую Божій Силі ти Силі Землі за рятунок!
   Дуже люблю життя, сонце, дощ, хурделицю, вмію радіти кожній хвилині, радіти щастю інших!  Дуже люблю усміхнених оптимістичних людей! Із задоволенням, з кожним бажаючим, ділюсь щодня посмішкою :)

   Моя реальна історія аж ніяк не схожа з історією головної героїні, але в підсвідомості проведена асоціативна паралель. Чудовий роман відомого класика! Каблучку з лабрадором обрала спеціально, на мою думку, дуже личить роману "Анна Каренина". Лабрадорчик - філософський камінь, глибокий за змістом, багатий кольоровою палітрою життя.

Дякую за увагу,
Всім багато примностей від життя :))) і … Ангелочка цілунок!