Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

ЗАДАТЬ ВОПРОС

 
Ювелирный дом Оринго
0800-759-550
(бесплатные звонки)

Краплинки живиці і клаптики пам'яті

Ср, 27/11/2019 - 13:53 #1

Краплинки живиці і клаптики пам'яті

Заглянула вчора в каталог і від нового підвісу "Краплини живиці" у мене перейняло дихання. Яка краса! Яка могутність та глибинна сутність у прикрасі!
В краплинках цирконіїв Swarovski Caramel я бачу прозоре сяйво смоли і загадку тисячолітніх історій, що скам'яніли всередині бурштину,
24c944f4e27f2486a763a5af3bb28a40.md.jpg
у відблисках Swarovski Frosty Mint - трепетну ніжність майбутніх проростків сосни, що ховаються під снігом.
 
8c2b57e0ad0affd81727c556673545d2.md.jpg
Навіть не знаю, який з варіантів захоплює більше.
А іще дуже сподобалася назва, яку вибрав колектив Орінго. Попередня теж гарна була, але бурштин то таки просто камінь, хоч і з багатим минулим. А от в слова "живиця" спільні корені із "життя" і "живий". Мені здалося, що оцей підвіс справді "живий" і випромінює могутню силу "життя", хай, навіть і трохи пафосно це прозвучить.
Захотілося про це розповісти: про життя, про силу, про щирість ... і в результаті почала писати про сосну, а вийшло про людину.
Ну і нехай. Це теж цікаво. Ми теж буваємо такими різними, як відтінки вставок у підвісі)
У наших думках завжди живуть і спогади про минуле і мрії про майбутнє. Думаю, що це чудово. Кожному потрібні і корені і крила, глибини пам"яті і політ фантазії, отакі протилежності, які роблять нас об'ємними і справжнім. Пропоную декілька епізодів, що мають про це розповісти, кожен з своїм невеличким епіграфом.
І хай історії між собою не пов"язані в часі та просторі, але сімейні зв'язки не менш важливі, як на мене.
 
Шишка - це зібрання видозмінених мегастробілів,
кожен з яких є насінною лускою із насінним зачатком.
Вона сидить на центральній осі, в пазусі покривної луски.

(с) Ботаніка. Вищі рослини В.А Нечитайло, Л.Ф. Кучерява
 
 
Моя мама - затята грибниця. З раннього літа і аж до приморозків, вона проводить більшість вихідних в лісі. "Скільки вовка не годуй, а його все до лісу тягне" - часом примовляє вона.
Коли я була малою, то з таких своїх мандрівок мама частенько приносила мені соснові шишки.
 "Тримай, то тобі білка передала"- говорила вона.
Як же мені подобалися бурі (карпатські білки рідко бувають рудими, переважно вони брунатно-коричневі як шапка боровика) і граційні прудкі вивірки. А, коли одна з них поселилася в нас на горищі й влаштувала у старих калошах сховок для горіхів, то моєму захопленню не було меж.
Однією з перших, придбаних для малого сина, іграшок, була величезна пухнаста вивірка. Ми часто відпрацьовуємо свою підсвідомість на забавках для дітей. Чоловік інколи піджартовує із тієї білки-мутанта (бо в природі таких великих не буває), наче сам кращий і новонародженій дитині відразу необхідно придбати вісім різних конструкторівangry
Деякими з них Михайлик тільки зараз гратися повноцінно навчився. Зате, тепер у захваті від новопридбаного робота з лего, на пульті з того ж таки лего. Це чудо техніки батько із сином разом складали більше двох годин. Михайлика звичайними шишками уже не здивуєш)))
0019447ba1c4d05a7149a7b284efc87c.jpg
А от його молодша сестричка,поки,   радісно бавиться і шишками і жолудями і каштанами.
 


Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати. Я — сюди,
а він — туди...
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси
— Ніде буде і сховатись.
(c) О. Олесь
 
Коли мені було 12 років, на мамин День народження я змайструвала сувенірний кошик з соснових шишок, скручених між собою дротом. Пізніше ми поставили в нього вазу й у ній стояв новорічно-різдвяний ялинковий букет. Наша сім'я в той час почала перейматися питаннями збереження довкілля і ми вирішили, що рубати ціле дерево для святкування більше не будемо. Тож прикрашали гілки, а ще гігантський кактус-опунцію задля жарту. А що? І зелений і колючий - майже ялинка...)))
 


,
Чуєш брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
(с) українська народна пісня
 
Цю пісню наспівувала моя бабуся, переглядаючи ялинкові прикраси: скляні шишки, бурульки з інієм і кульки із вдавленими всередину боками. Про те, що деякі з них привезені із Сибіру, баба-Дуся розповіла набагато пізніше. Вона вважала, що то надто непроста тема для малої дитини.
Коли Доньці (Дуся і Доня то похідні від імені Євдокія) було два роки, а її брати були трохи старшими померла її мама. Батькові було непросто самому прогодувати трьох малих дітей і коли дівчинці виповнилося 6 років відправив її жити й допрацювати до заможної двоюрідної тітки. Принаймні тепер Доня мала в що вдягнутися до школи і ніколи не була голодною, хоч і поралася після навчання із посудом і худобою. Згодом одним із обов'язків дівчини стало носити пакунки з продуктами і листами за вказаною адресою. Впіймали її з таким пакетом, коли їй було 16 років - повноліття. Це означало 25 років робіт у Сибіру для неї й тітки та виселення всіх прямих родичів "злочиниць". Цю  заборонену пісню в'язні часто співали вечорами, тільки тихо дуже, щоб варта не почула. Там ще є слова: "кру-кру, в чужині я вмру, заки море перелечу, крилонька зітру". Досить таки реальна перспектива, адже валити тайгу то не вельми дамське заняття. Проте Сталін помер першим. Його наступники вирішили, що зменшити кількість в'язнів рентабельніше ніж будувати нові тюремні бараки. Для розбудови нових міст "вєликой родіни" і стількох людей вистачало. Отож Євдокія з тіткою потрапили під амністію, хоч відбули трохи менше половини присудженого терміну. Потім ще декілька років "на виселенні", а вже аж тоді повернення додому. З далеких країв Доня привезла спогади про смак морошки і дефіцитні в той час ялинкові прикраси. Бабуся була байдужою до святкування Нового року, а от усі наступні релігійні свята дуже любила - Різдво, Маланку, Василя, Йордан. Не стало її 6 років тому, 20-го січня, на Івана, відразу після Йордану, по закінченні святкового циклу.

 
 
1. Принесіть з лісу шишку.
Шишки для пророщування збирають восени, коли вони дозрівають.
2. Посадіть її в горщик із землею так,
щоб більша частина шишки була над землею.
3. Щодня поливайте її малою кількістю води.
Надлишок води зашкодить - шишка запліснявіє і згниє.
4. Через деякий час на шишці з'являться зелені пагони.
5. Радійте! Ви виростили фабрику
з виробництва кисню, яким дихаєте.)
(с) прочитано десь на просторах ФБ
 
 
Казково просто таки, чи не так? (цю світлину знайшла для ілюстрації в інтернеті)
4e86f36f735b4f2c458bad85440aeb41.md.jpg
 
Ми колись давно посадили так шишку сосни гірської (Pinus mugo), принесену з мого першого походу на Говерлу - найвищу вершину Українських Карпат. Альпійські види ростуть повільно, але це деревце зараз не тільки кремезне, а й вище за людський зріст навіть.А ще воно дуже красиве.
 
d6948b4cdc4271ff3e2ace424260bce6.jpg85873c30dc064bb1e1c41c61c65bea98.jpg772de4183a9d98f016e05b1bd9f05d5d.jpg
 
 
І шишки на моїй сосні теж уже є)
 
 
dc8a3c347defb60c9fc9595ca5a66224.jpg
 
 

Стромата - то є ковдра із клаптиків, а строматопора - маленькі тваринки (нині здохлі).

Тутечки зібрані клаптики інформації про все на світі

(с) з самоопису авторського блогу Леоніда Вікторовича Горобця про палеонтологію, зоологію та ще багато всього.

До речі, щиро рекомендую блог, тут посилання не можу вставити, але можна легко загуглити запит "строматопора".

 

Отак і наша пам'ять, як та ковдра, складається із клаптиків усіякої всячини. Цікаво буває, коли опівночі від одного погляду на зображення срібної шишки усі ці частинки складаються в одну яскраву мозаїку спогадів. Виходить, що непроста прикраса, СПРАВЖНЯ, вдалася майстрам. В ній застиг час, помістилися історії минулого, немов би в смолі бурштину зберігаються прадавні рештки. А я й не підозрювала, що мені знадобиться така шишечка, поки в каталозі готову не побачила. Отак буває)

 

 

P.S. Cумбурна розповідь вийшла в мене. Місцями позитивна, а часом, може, й не дуже доречна для розважального форуму. І писати такі речі не дуже просто. Але мені здається, що про деякі непрості речі, часом, таки потрібно говорити. Вірю, що пам'ять про помилки історії дає шанс більше ніколи їх не повторювати.

А, втім, прочитала іще раз розповідь і зрозуміла, що вона правильна і позитивна, отож доречна таки. Адже вдалося показати не лише зв"язок поколінь, а й розвиток. Кожне покоління нашої сім"ї живе суттєво краще ніж попереднє (думаю, що багато в кого так само відбувається) і я переконана, що майбутнє принесе нам (і дітям) іще більше хорошого. 

P.P.S Згадала іще одну забавну історію. Вона про шишки, але не соснові, тож примоститься в самому кінці публікації.

Шишки кедра дозрівають на другий-третій рік і відразу розпадаються.

Кедри здавна вирощують у Південній Європі як декоративні дерева.

З 1826 року культивуються в садах і парках Південного Криму

та Західного Закавказзя.

(c) "Ботаніка. Вищі рослини" В.А Нечитайло Л.Ф. Кучерява

 

Шишки кедра, який росте на півночі Євразії та славиться своїми смачними горішками не розпадаються. Тому, для ботанічної науки, то не кедр, а сосна сибірська- Pinus sibirica. А от у того кедра, який росте в Лівані (Cedrus libani) і, навіть, зображений на гербі цієї країни, шишки, коли засихають розпадаються на окремі лусочки. Отаких кедрових шишок назбирала я однокласникам на сувеніри під час екскурсії в Нікітському ботанічному саду, яку проводили для малих артеківців. А додому несподівано привезла пакет із малоестетичним лушпинням. Розрізняти Pinus i Cedrus навчилася уже трохи згодом)))

Ср, 27/11/2019 - 18:07 #2

Ваша розповідь така різна,але така важлива!Кожна думка спонукає замислитись про минуле і майбутнє,про зв'язок поколінь і про спадок кожного з нас.Дякую,ваші думки зачепили найтонші сторінки моєї душі,бо так схожі на мої власні!Тепер маю сумнів,чи зможу описати краще мою Мрію)

Ср, 27/11/2019 - 19:48 #3

Головне, що Ви зуміли цю Мрію намалювати ТАК, що в каталозі Орінго з'явився цей чудовий підвіс.
Дякую за красу!

Ср, 27/11/2019 - 21:04 #4

Я щаслива що є люди,яким не байдужі мрії інших,і що в мене вийшло донести свою думку! Велика подяка майстрам за неймовірне втілення ескізу на радість усім нам!!))

Ср, 27/11/2019 - 20:42 #5

Яка красива розповідь (і яка чудова ваша Мова!)! Вірю в вашу мрію і навіть не маю сумніву, що незабаром ви зустрінетесь з нею)

Чт, 28/11/2019 - 09:30 #6

Дякую!
Мені важко висловлювати думку в тексті, математичне мислення домінує)
Але трапляються елегантні рідковживані слівця, які подобаються, а повсякдень їх і не використаєш, бо "не вписуються" в ситуацію.
Хіба в конкурсі прилаштувати кудись. Сподіваюся, що таки гармонійно вдалося)

Ср, 27/11/2019 - 22:48 #7

Вот шишка волшебная! Какие разные ассоциации вызывает!heart Понравился полет Ваших мыслей! И да появится этот чудный подвес в Вашей шкатулке!surprise

Чт, 28/11/2019 - 09:32 #8

Дякую!
Дуже хочеться. Просто із списку хотілок можна декілька уявних шкатулок наскладати)))

Чт, 28/11/2019 - 10:41 #9

Залюбки прочитала вашу історію. Місцями - до сліз, бо згадала історії минулих поколінь своєї родини. Погоджуюсь, що нам легше живеться. Нехай тенденція продовжується для наших дітей і т.д. Дякую , що поділились. І нехай омріяний підвіс поселиться у ваших шкатулках :)

Чт, 28/11/2019 - 13:13 #10

Виходить, вдалося зрозуміло передати свої відчуття.
Коли писала частину про свою бабусю, то аж руки починали тремтіти від напливу емоцій.
На жаль, дуже багато сімей мають в своїєму минулому схожі події.

Чт, 28/11/2019 - 13:59 #11

Дуже зворушлива і гарна історія. Тепер точно треба шишку, не можна без шишки обійтись.. ;)