На березі річок Інгулець та Саксагань, стоїть старовинне і одне з найбільших міст України - Кривий Ріг.
Місто шахт та карʼєрів, річок та гаїв, місто де свята Металурга та Шахтаря - найголовніші події, місто яке увесь свій шлях важко працює.. найдовше у Європі,  місто родом з козаків.. рідний Кривбас - назву якого спочатку знали як геологічно-географічну, потім за відомим футбольним клубом, а потім за нашим славетним батальйоном, який з 2014 пішов боронити нас від навали чорної орди і поклав одну із найбльших перших жертв ненажерливої війни у Іловайському котлі...
Щось є у нашій землі таке - сильне і незламне, як залізна руда, яка червоним покривалом розфарбувала і просочила усе місто.. то наше - як дізнатися що ти у КР без слів? Над червоними будівлями будуть літати червоні горобці та голуби)
Кривий Ріг..  Уявіть плавильні пічки, розпечений металл, важкий захисний одяг, пекельне повітря, і металурга, з червоним набряклим обличчям, який працює там.. або шахтні штольні, вузькі проходи, низький кисень, нескінченна пилюка від руди, кілометри і кілометри де їде «добич» важливої стратегічної сировини і шахтаря, брудного, в пилюці, з хронічним кашлем і набряклими від сирості ногами.. 
Сталеві люди з мозолистими руками. 
Сіль землі. Непохитні сильні стовпи,  маловідомі, бо мало хто захоплюється пеклом та підземеллями.. 
То є наша Морія - там мало віршів , але там дуже і дуже багато праці і завзяття. Як то кажуть «замість тисячі слів».
В залізному тілі завжди прекрасне серце, і тому серед суворих копрів, заводів і фабрик метеликом випорхує Станція Човнів, а серед потужного потоку руди виблискує прекрасне каміння.



Я фанат нашого каміння, воно дарує силу тим хто з нього піднявся.. і воно таке саме унікальне і сильне.
Дуже мріяла про часточку мого рідного Кривбасу у поєднанні з якимось талісманом. І чарівники Орінго знайшли омріяне:  почалося з неймовірних кварців з ефектом котячого ока ті шикарного тигрового ока, яке просто постійно зі мною і пильнує своїм поглядом, щоб оминали негаразди. А далі агати, сусідня кіровоградська яшма, про яку треба писати окремий пост - це недооціненний артефакт, за яким, imho,  просто у черзі треба стояти! 
На фото нижче дві каблучки дуже характерні - криворізький агат у дуже «криворізькому» квадрат но-арматурному оформленні.
І криворізький тигрик - моя улюблена кицюня)
Обидва на фоні листя криворізької осені.


Але це все будо дуже індивідуально, а мені так хотілося щось такого, щоб прям «місто-місто», щось як каблучки про міста.. але на жаль такого ну було і не планувалося..
тож в певний момент Всесвіт вирішив перевернути ситуацію і я побачила його - той самий камінь, що нагадав мені наші вулиці повні каштанового листя восени.. І не кажіть мені,  що то Київ про каштани - для мене каштани це завжди і тільки про Кривий Ріг) найгарніше дерево, мої скарби із гладеньких плодів та різнокольорового листя)
І ось той самий ріоліт, і фото, ви подивіться на кольори! Це ж моє Місто!
Не можу досі нарадітися зустрічі!

А згодом лазуріт, але не такий яскравий, а саме кольору щебеню, розсипанного з карʼєрів.. колір вулиць вимитих від червоного пилу) ці кольори - свіжий подих ранньої весни) коли немає нічого ще зеленого, але чистий щебінь каже що сніг пішов і щойно омилася земля)

каміння притягується до людей і навпаки, довга історія, але я познайомилася з огранщицею і по сумісництву тією що знаходить цікаві зразки нашого каміння на відвалах і виявилося що декілька кабошонів у моїй колекції її авторства :)
Ну а там вже пішло-поїхало, в мене тепер є такі шикарні зразки криворізького каміння, що я навіть не то шо не мріяла, навіть про існування таких не знала!))
Зараз мрію приїхати і просто хоча б тиждень походити по нашим відвалам, якщо я за півгодни змогла знайти зразки від яких досі натхнення три поверхи, то що ж буде коли знайдеться хоча б вільний тиждень і гарна погода)