Як і щороку, в ці шевченківські березневі дні особлива комісія визначає тих, кто отримає одну з найпрестижніших мистецьких премій України. Нас, звісно, цікавить премія з літератури, і цьогоріч її отримала письменниця Оксана Луцишин за роман "Іван і Феба" ("Видавництво Старого Лева", 2019 р.).

Оксана Луцишина походить з Ужгорода. Вона отримала освіту в Ужгородському національному університеті на факультеті романо-германської філології і вже під час навчання стажувалася в Канзаському університеті. Тож по закінченню українського вишу вона вступила до магістратури в університет Південної Флориди, де обрала темою своєї роботи порівняльне досліждення романів Оксани Забужко та Ассії Джебар. Докторську дисертацію Оксана захищала вже в Джорджійському університеті. Тож не дивно, що нині вона проживає в Остіні та викладає українську літературу в Техаському університеті.

Літературою почала цікавитися ще в шкільні часи і тоді ж почала писати перші вірші. Серйозний дебют відбувся в 1996 році, коли пані Луцишина виборола перемогу в конкурсі видавництва "Гранослов", і вже за рік у ньому вийшла її дебютна збірка "Усвідомлена ніч". Після 2000 року, як свідчить сама авторка, вона вдалася до феміноцентричної літератури, і цих традицій продовжує притримуватися. Література про жінку і для жінки відтворює жіночий світ таким, який він є, без обмежень і викривлень - не лише з "жіночим щастям", ніжністю, тендітністю, а й з гнівом, болем, тугою, злістю, розпачем... На питання, що таке фемінізм, Оксана відповідає: "Це радикальне твердження, що жінка - теж людина".

Роман "Любовне житя", що вийшов у "Видавництві Старого Лева" у 2015 році, та сама Оксана Забужко, яку пані Луцишин досліджувала студенткою, назвала своєю власною книгою року, відзначивши, що роман тяжіє до витоків української жіночої літератури так само, як її книги тяжіли до творчості, наприклад, Ірини Вільде.

Про роман "Іван і Феба" про революцію на граніті головна редакторка "Видавництва Старого Лева" Маріанна Кіяновська відгукнулася так: «„Іван і Феба“ — це абсолютний роман. Ця невелика книжка вміщує в собі всеохопність епосу. Ця книжка є одночасно позачасовою та розташованою тут і тепер. Дія книги відбувається у трьох містах — Ужгороді, Києві та Львові. Там прописані сюжети, які може вихопити лише читач із теоретичною начиткою. А з іншого ця книжка — для усіх, бо там є справжнє життя, дуже динамічне. Тут є ціла Україна. Це рідкісна річ — коли ціла країна вміщується на декількох сотнях сторінок».

сурми, король помер – то ж сурміть! –
про цю неповторну єдину мить
про захід сонця який вже – ні
тому що король назавжди в труні

лице його біле і тіло бліде
тепер лиш підземна трава знайде
а кучері дощ поцілує – сурміть! –
допоки він ще не в могилі лежить

о Боже нехай я ляжу із ним
о Боже ці сурми розвій у дим
о Боже мій зглянься будь ласка згля-
на мене на Себе на короля

***

ти все ще ти
начало без начала
чи тіло з тіл
без пам’яті без тла
хтось сотворив тебе — а ти мовчала
бо мовою тоді ще не була
ти все ще ти до виходу до входу
у світ любовей — у котрі ти ще
не віриш — як вогонь не вірить в воду
яка його собою пропече

***

у мене слів не зосталося – тільки кров
як підмурівок незнаних мені основ:
так у джерелах зринає вода жива
так із землі виростає п’янка трава

так плодоносить сад і співає птах
так завмираю я у твоїх руках
так всякий рух виникає із пустоти
так піна морська шепоче: тепер – ти…

***

все, Господи, все – із цього одного гака
тіло моє зніми горло моє звільни
сочиться кров повільна неначе мряка
плутаються сни

все, Господи, все – я дякую за науку
зріж мотузки благаю благаю зріж
хочеш – візьми за руку чи не бери за руку
ту що сама як ніж

***

вгризаєшся у себе - глибше, глибше
буравлячи то темряву, то лід
болід у небі світлий слід залишив
а ти й не знаєш, чи залишиш слід

а ти й не знаєш, як тобі - без часу
без пам'яті, в якій цей біль загруз,
коли тобі підносять іншу чашу - 
із крихітною вічністю - до вуст

Вірші зі збірки "Вірші Феліцити" ("Видавництво Старого Лева", 2018 р.)

P. S. Обдумую відродження рубрики "Літературна вітальня" і мені було б дуже важливо почути вашу думку: чи потрібен вам цей куточок і що саме ви б хотіли в ньому бачити? Про яких письменників вам було б цікаво прочитати? Що приємніше - більше дізнаватися про біографію й творчість чи мати змогу відкривати для себе нові імена і читати тексти? Щиро вдячна за будь-які ваші відгуки й ідеї! З повагою, Анастасія