Так воно і є. Тут, де ми знаходимося, на планетi Орiнго  - "...внутрішнє світло ллється назовні, щоб нам було барвисто жити..." 
Дякую вам за вашi завжди влучнi й натхненнi слова будь-де  -  у дописах, коментарях, роздумах... 

Юлечко, після ваших з Наталкою (NataRIDNA) показів аметистових сережок з подібними камінчиками неможливо було пройти повз. Ніжність і мінливість відтінку аметисту в такому чарівному огранюванні вабила неймовірно, я вирішила не відкладати на колись потім. Знаю, що напевно багатьом ці сережки хотілося б мати у своїй скриньці.  Але абсолютно точно будуть інші, які знайдуть свої підкорені серця. 
А ось образ повітряних кульок на тлі хмарного неба мені дуже до душі! Це як у дитинстві - дивитися через рожеве скельце на небо з пухнастими хмарами... Чудово! 
Дякую, що зазирнула 

Ларочко, дякую!  

Мені завжди теж страшенно цікаво, до кого вирушила та чи інша особлива краса. Шкода, що не так часто пізніше показують). Та я й сама така, поки зберуся, три роки пройде))
Аню, я коли свою Ластівку беру в руки, відразу твої сережки незвичайні з ластівками згадую. Мрія! 

А про вірш. Знаєш, він мені сподобався ще й тим, що кожна з нас, прочитавши або прослухавши, може віднести це до себе. Мотивуючий і надихаючий 
Дякую, Анюто 

Повністю згодна. Ось я так і роблю - або в руках без кінця кручу, або в дзеркало частіше дивлюся)
Дякую за коментар